ГЛАВА 11. Світ, якого не повинно бути.

ГЛАВА 11.

Світ, якого не повинно бути.

За годину вони вирушили.

Нефіра не знала, чого очікувала від столиці, але точно не цього.

Вона сиділа навпроти Каїра у невеликому закритому екіпажі, який рухався без коней. За вікном пропливало незнайоме місто. Чим далі вони їхали, тим більше Нефіра розуміла: цей світ був не просто іншим. Він був неможливим.

На вулицях поруч із людьми ходили істоти, яких вона ніколи не бачила. Високі, майже прозорі створіння з блакитними очима. Невисокі чоловіки з рудою шкірою та довгими вухами. Жінки, на чиїх руках мерехтіли дивні світні візерунки.

На перехрестях стояли високі металеві стовпи, всередині яких плавало бліде світло.

— Це магія? — запитала Нефіра.

Каїр подивився у вікно.

— Частково.

— А решта?

— Технології.

Нефіра нахмурилася.

— Яка між ними різниця?

— Магія змушує світ робити те, чого він не повинен.

— А технологія?

Каїр усміхнувся.

— Змушує світ робити те, чого він не хоче.

Нефіра пирхнула.

— Дуже зрозуміло.

— Я намагався.

Вона знову подивилася у вікно.

— У вас завжди так?

— Як?

— Магія поруч із машинами.

— Не завжди.

— А у моєму світі?

— Там магія розвинулася інакше.

Нефіра повернулася до нього.

— Ти знаєш багато про мій світ.

— Достатньо.

— Знову ця відповідь.

Каїр промовчав. Нефіра вже хотіла продовжити, коли він раптом сказав:

— Ти хочеш знати, чому наші світи розділені?

— Так.

— Тоді слухай.

Каїр відкинувся на спинку сидіння.

— Колись їх не розділяло нічого.

Нефіра завмерла.

— Що?

— Ваш світ і наш були пов'язані.

— Порталами?

— Не зовсім. Спочатку порталами.

Він зробив паузу.

— Потім воротами.

— Яка різниця?

— Портал — це шлях.

— А ворота?

— Це місце, через яке можна було проходити в обидва боки.

Нефіра задумалася.

— І люди ходили між світами?

— Постійно.

— Торгували?

— Так.

— Подорожували?

— Так.

— Жили?

Каїр подивився їй в очі.

— Деякі.

Нефіра відчула дивне хвилювання.

— Отже, мій батько не був першим.

— Ні.

— Тоді чому про це ніхто не знає?

Каїр не відповів одразу.

— Бо більшість людей вирішила забути.

— Чому?

Він подивився у вікно.

— Через катастрофу.

Екіпаж продовжував рухатися. За вікнами місто змінилося. Високі будинки залишилися позаду. Тепер вони їхали широкою дорогою, вздовж якої стояли старі кам'яні споруди. На деяких виднілися тріщини. На інших — сліди ремонту. Але майже на кожній було зображено два кола.

— Що сталося? — запитала Нефіра.

— Ніхто не знає всієї правди.

— А ти?

— Знаю те, що написано в старих хроніках.

— Розкажи.

Каїр кивнув.

— Близько трьохсот років тому між світами існувало сім великих Воріт.

— Про це я вже чула. Зараз їх лише три.

— Так.

— Що сталося з іншими?

— Їх знищили.

— Через катастрофу?

— Через те, що її спричинило.

Нефіра нахилилася вперед.

— Що саме сталося?

Каїр деякий час мовчав.

— Люди почали використовувати Ворота не лише для подорожей.

— А для чого?

— Для війни.