Розділ 5

Галина все більше дивувалася та лякалася поведінки власної доньки. То вона помічала, як її дочка іноді розмовляла з пустотою дивлячись на щось наче невидиме. То вона інколи чула, як Катруся вночі у своєму ліжечку наче з кимось перешіптувалася. Іноді бачила, як дитина балакала зі стіною в своїй кімнаті, або з кріслом у вітальні. Ця дивна її поведінка з часом ставала більш помітною і неаби як лякало жінку.
Вона радилися з батьками, і всі як один, що її мати з батьком, що свекруха зі свекром постійно наголошували, що дитина не хрещена, і може до неї приходять не уявні друзі, а якась нечість, чи неупокоєні душі.
Саме Сергій наполягав лишити дитину нехрестом, бо він був переконаним, що хрещення дитини у ранньому віці позбавляє її права вибору релігії. Галина хоч і достатньо віруючою була, та намагалася не йти на перкір чоловіку.

Жінка згадувала, як Катруся все більше розповідала про свого уявного друга Максима, з яким вона гралася то у дворі, то іноді і в хаті, та коли вже дитина побрела сама до води в балці, де Сергій вирив котлован для водяного насосу, жінка неаби як злякалася за життя своєї дитини.
Одного разу Галина розповіла своїй сусідці про дивну поведінку і походеньки доньки. Марія Трофимівна була доволі поважна жінка, достатньо похилого віку, щоб пам'ятати найстаріші легенди й історії їхнього села.
Марія розповіла їй історію хлопчика, який багато років тому втопився у вирві, яку викопали в кінці їхньої вулиці, і яку так і не закопали навіть через кілька десятиліть. І тоді Галину охопив жах.
До неї почали підкрадатися підозри, що той Максим і є той хлопчина, який втопився, а тепер його неприкаяний дух унадився до її дочки, і можливо саме через того привида, дочка і ледь не полізла до доволі глибокої, як для дитини, води.

Увечері, коли всі вечеряли за столом, Галина провела поглядом по своїй родині. Сергій зі старшим десятирічним сином грали на швидкість, хто першим з'їсть свій борщ. Катерина бацькала ложкою по тарілці, розтягуючи шматочки цибулі і солодкого перцю по краям, вишикуючі шматочки овочів по смужці на каймі посуду.
— Сергію. — перервала жінка мовчазне спірне набивання шлунку своїх головних чоловіків — Я розумію і поважаю твої переконання щодо права вибору релігії, але вибач, цього разу я тебе не послухаю.
Чоловік втупився в обличчя жінки з не повним розумінням, що вона сказала.
— Я вже домовилася з отцем Димитрієм. Майбутні кум з кумою також вже знайдені, попереджені й готові. Тож завтра Катерина з Валентиною і Сашком їдуть до церкви.
— Галю, ти взагалі нормальна?! — відсунувши тарілку чоловік випрямився на стільцю.
— Сіренький, я навіть чути зараз від тебе нічого не хочу, і слухати не збираюся! Я все вже вирішила.
— А я?! А зі мною порадитися можна було?
— Про що?

— А може мені твої кум чи кума вже не сподобалися, а ти мене просто ось так ставиш перед фактом, бо "я так вирішила"!
— Любий, мені байдуже, подобається тобі чи ні, подобаються тобі куми чи ні. Не важливо, хто поведе дитину до церкви, аби дитина була під захистом Хреста.
Сергій ще хотів щось було додати, та Галина стукнула по столу долонею.
— Я все сказала! Завтра вони втрьох їдуть до церкви!