Розділ 1. Втекти від заручин

— Будь ласка… я не хочу! — Не витримавши, скрикнула я, коли нарешті усвідомила, що ж це стерво для мене підготувало.

Не знаю, що більше шокувало. Сам факт того, що мене вирішили видавати заміж? Чи те, що нареченим, якого мені підшукала графиня Амалія Честерн, був Ерік Форстер: шістдесятип'ятирічний зубожілий барон, який жив неподалік… Та прославився в окрузі як «синя борода» завдяки тому, що встиг поховати вже чотирьох молодих дружин! На тлі всіх цих «заслуг» тьмяніла навіть далеко не найпривабливіша зовнішність чоловіка, у ролі п'ятої дружини якого мене вже встигли уявити у своїх солодких фантазіях.

Втім, чого ще варто було чекати від жінки, для якої я все своє життя була більмом на оці? Адже я була дочкою її чоловіка від коханки, яка жила в місті неподалік графського замку!

Мами не стало, коли мені було трохи більше дванадцяти років. Просто якось вона не повернулася додому, а наступного дня її тіло знайшли на болоті неподалік.

Її загриз перевертень. Саме це я почула, коли розмовляла зі слідчим, котрий вів справу. На жаль, убивцю не знайшли! Як і його зграю, яка, судячи зі слідів на місці злочину, брала активну участь у процесі.

Після цього я залишилася зовсім сама і не знала, як бути. Але несподівано мій батько — коханець матері, граф Стефан Честерн, — взяв мене під опіку. І хоч відтоді не почав цікавитись моїм життям, та й взагалі особливо спілкуватися зі мною, але поселив у своєму замку і дав освіту нарівні зі своєю законнонародженою дочкою.

За що мене ще більше зненавиділа його дружина.

Він одружився з нею за п'ять років до того, як зустрів маму. Звичайний договірний дворянський шлюб, не більше і не менше. І Матильда, яка була старша за мене на два роки, стала їхньою єдиною дитиною — ледь народивши одну здорову дочку після трьох викиднів і одного мертвонародженого немовляти, Амалія так і не змогла знову завагітніти. Скоріш за все, сподівалася на те, що «не так» щось саме з її чоловіком. Але після того, як від нього успішно народила коханка з міста, ці надії розсипалися. Тому коли вона дізналася, що Стефан вирішив взяти мене до свого дому, я стала її першим ворогом, якого вона за всяку ціну захотіла зжити зі світу.

Усі шість років, які я прожила у графському замку, були для мене, м'яко кажучи, не солодкими. Але справжній кошмар почався після того, як батько раптово помер, впавши з очманілого коня. А його дружина, більше не маючи підстав стримуватися, вирішила розвернутися на повну. Вершиною всіх знущань і принижень, через які мені довелося пройти за ці три тижні після батьківської смерті, стала звістка про те, що для мене — бастардки, яку батько визнав, надавши мені небачену честь — знайшли чоловіка, ще й шляхетного.

— Сподіваюся, ти зараз пожартувала? — рипнула зубами Амалія, гордовито дивлячись на мене згори вниз. — Тому що мені, як не намагаюся, не вдається серйозно сприймати це твоє «Я не хочу!». Ти маєш бути вдячна, Серіз. Такій, як ти, не варто навіть сподіватися на вигідніше заміжжя. Надто з огляду на те, що я згодна виділити для тебе дуже скромний посаг, та й то — тільки з поваги до пам'яті твого покійного батька.

Я стиснула кулаки і щосили зціпила зуби. Батько не повідомляв мені, чи збирався виділяти для мене «не такий скромний» посаг, і тим більше — чи морочився пошуками адекватнішого чоловіка для своєї дочки-бастардки. Однак, дивлячись в очі Амалії зараз, я чомусь не сумнівалася: вона бреше. Бреше, навіть не змигнувши оком. І каже все це, чудово знаючи, що як мінімум посаг для мене готувався нехай і далеко не на рівних з Матильдою, але й не такий «скромний», як вона збиралася виділити зараз.

— Зацікавлений твоєю зовнішністю, барон Форстер люб'язно погодився взяти тебе за дружину, незважаючи на твоє… сумнівне походження, — продовжувала Амалія. Здається, ледь не додала: «Тому що такому старому злидневі, як він, вистачить і того мізерного посагу, який ітиме з тобою в комплекті». — Можливо, саме ти станеш тією самою жінкою, яка нарешті подарує йому спадкоємця! — зі знущальною усмішкою додала вона, і від думки про те, що мені ще й доведеться лягати в ліжко з ЦИМ, до горла буквально підступила нудота.

— Прошу вас, леді Честерн, — вимовила я, намагаючись не тремтіти так ганебно. — Я розумію… я справді все розумію. Розумію вас. Але ЦЕ — занадто!

— Що занадто? — зарозуміло підвела брови графиня. — Те, що я знайшла для тебе… підкреслюю, для ТЕБЕ шляхетного чоловіка, це занадто? Хоча… і справді, це занадто великодушно з мого боку. Надто з поправкою на те, що ти вже повнолітня і я більше не маю жодного приводу продовжувати утримувати тебе у своєму домі. Тож припини скиглити, одягни найкрасивішу сукню з тих старих ганчірок, що висять у твоїй шафі, зроби макіяж і приготуйся чарівно посміхатися. Твій наречений сьогодні відвідає нас за вечерею, і тоді ж відбудуться твої офіційні заручини. А за два тижні — весілля. На цьому все, можеш йти.

— Але…

— Можеш йти, Серіз, — повторила жінка, напружено підвищивши голос.

Не відчуваючи землі під ногами, я вийшла в коридор і попрямувала до своєї кімнати. Якщо чесно, то дізнавшись про смерть батька, я думала, що Амалія насамперед переселить мене на горище, і все дивувалася, чому ж досі цього не сталося.

Як виявилося, краще б вона і справді переселила мене на горище, аніж ЦЕ!

Ерік Форстер по праву вважався однією з наймоторошніших персон в окрузі. Його маєток, розташований неподалік, як казали, почав занепадати незадовго до загадкової смерті його першої дружини — ще до мого народження. Але разом із другою дружиною він таки отримав солідний посаг завдяки тому, що вона була третьою дочкою дрібного, проте заможного аристократа, до того ж, сильно обділеною красою. Тож її батько не поскупився на придане, «аби таку хтось, та взяв». Втім, надто довго вона не прожила — заслабла після важкої вагітності, яка закінчилася викиднем на шостому місяці, та поступово згасла. Однак навіть коли я жила в місті, народ казав, що це все сам барон постарався, підмішуючи їй отруту, щоб скоріше позбавитися своєї «потворної дружини, поки та ще таку ж потворну дитину не народила». Адже вона, незважаючи на свою не найпривабливішу зовнішність, на момент одруження була цілком здорова і теоретично мала б на порядок пережити чоловіка.