36. Данило

Я дуже здивувався, коли побачив Тетяну. Ми не бачились десь біля року, а до того… Що ж, стосунків серйозних до Діани в мене дійсно не було, але з жінками я, само собою спав. І Тетяна була єдиною, яка затрималась в цьому амплуа на найдовший строк, більше пʼяти місяців. Але коли пішли натяки на якісь інші, "глибші" стосунки, я все це закінчив. 

Тетяна, побачивши мене, підійшла  і без усіляких передмов обійняла. 

 — Я така рада тебе бачити! — сказала вона. — А ти? 

— Привіт… Ага, ти мене здивувала… — відповів я, подумавши, чи не ляпнула вона щось на вході Діані. — Ніби не бачив тебе в розкладі зустрічей на сьогодні. 

 — Вирішила зробити сюрприз, — вона широко усміхнулась. — Але так, я у справі. Хотіла запропонувати ділову співпрацю з моєю фірмою. 

— Співпрацю? Яку саме? Сідай, — я запросив її жестом присісти на стілець навпроти. 

Таня сіла переді мною, закинувши ногу на ногу і сказала:

 — Зараз мій батько відійшов від справ через проблеми зі здоров’ям і передав управління сімейним бізнесом мені. Ти ж знаєш, у нього фірма, пов’язана з оптовими доставками продуктів харчування, може, для твоїх ресторанів при готелях це буде вигідно? Запропоную найнижчу ціну, яка тільки може бути, чисто через те, що ми друзі… — при слові “друзі” вона поглянула на мене якось недвозначно. 

Я замислився. Якраз нещодавно наш постачальник попередив нас, що за два місяці хоче підняти ціни на велику лінійку продуктів. 

— Ну, можна подумати. Я можу дати вам наш приблизний план закупівель, порахуєте, і ми глянемо, що там будуть за ціни, — я кивнув. Зекономити б не завадило.

 — Супер, тоді давай ці свої плани, я покажу моєму заму, він усе порахує. Чесно кажучи, я ще тільки розбираюся з усіма цими нюансами, — вона закотила очі. — Ти знаєш, досі я була трохи далека від цих бізнесових справ, але треба ж  із чогось починати. Не святі горшки ліплять, навчуся…

— Добре, я сьогодні тоді попрошу все мені переслати, перевірю і відправлю тобі, — погодився я. — А там вже будемо дивитись, що ви запропонуєте зі свого боку. Я думаю, в тебе все вийде, ти достатньо організована і пробивна, щоб керувати бізнесом.

 — Я теж на це сподіваюся. Якщо в мене будуть якісь запитання, можна я подзвоню до тебе? Ти завжди добре розбирався в справах ведення бізнесу, може, сходимо кудись, пообідаємо, наприклад? Як тобі така пропозиція? — тут же несподівано “перескочила” вона з діолових питань на особисті. 

— У мене є дівчина, — я вирішив не тягнути резину і сказати все прямо. — Тож одразу кажу, що можемо тільки співпрацювати і бачитись в офісі. Або пара з парою. Я зі своєю дівчиною і ти з кимось. 

— Та невже? Я думала, ти такий відлюдник, що ніколи не знайдеш собі дівчину! Ну давай організуємо зустріч вчотирьох, я візьму з собою когось… У мене, знаєш, багато залицяльників, але все одно я часто тебе згадую... — вона ледь зітхнула, грайливо на мене поглянувши.  — Мені вже цікаво подивитися на твою обраницю. Хто вона, якась модель, чи, може, співачка? 

— Ну, ти мала її бачити в приймальній, тож заради цього зустріч точно не варто влаштовувати, — відповів я. 

 — В приймальній? Але там була лише секретарка… — Таня закліпала нарощеними віями. 

— Діана моя помічниця, і так, — я кивнув, — ми зустрічаємось, на вихідних плануємо зʼїхатись.

 — Ого, настільки серйозно? — Таня похитала головою. — Вона що, залетіла? Інакше я не можу уявити, щоб такий чоловік як ти захотів жити разом з такою сірою мишкою…

— Таню, ти не права, не варто ображати мою Діану, — я насупився. — Певно, тобі краще піти. І не варто мені кидати ваші ціни, мене не цікавить така співпраця…

***

гортай далі, там продовження ------------>