30. Данило

Я навіть не знав, що можу так ревнувати. Коли побачив, як інший чоловік обіймає її, як щось їй шепоче, мені мало дах не знесло. Хоча я завжди вважав себе доволі врівноваженим і спокійним, але ця ситуація показала, що коли справа стосувалась Діани, все було не так однозначно. 

— Про тебе, — загадково усміхнулася Діана.  — Він сказав, що ти так дивишся на нього, наче готовий вбити…

— О, то він не сліпий, як добре для нього, — буркнув я, обіймаючи Діану міцніше. — Що це взагалі таке — танцювати з гостями… Таке має бути заборонено для персоналу… 

 — То ти справді ревнуєш, — вона лукаво глянула на мене. — А я думала, ведучий пожартував…

— А що, мені не можна ревнувати? — я зазирнув їй в очі. Хоча, певно, дійсно забувався. Ми з Діаною не були справжньою парою. — Ну, тобто… Ми ж пара, для всіх… — додав тут же.

 — Та ні, я думаю, це навпаки дуже правдоподібно виглядає, — вона ледь облизнула губи. — Думаю, тепер всі точно повірили, що ми пара! 

Мені раптом дуже сильно захотілось поцілувати її. Згадав, скільки разів хотів це зробити, а вийшло тільки раз, і то на публіку. З іншого боку, я хотів поцілувати її не просто на публіку. От тільки чи хотіла цього Діана.

— Я думаю, є ще дещо, щоб всі точно повірили, — прошепотів їй в губи. Все ж, я хотів зробити це, хай під приводомо "показухи". Серце билось дуже швидко. Може, вона мені відмовить зараз… Це вже не просто гра перед однією людиною… — Але якщо ти дозволиш… 

Її вії затріпотіли, губи трохи розтулилися.

 — Так, — ледве чутно прошепотіла Діана і заплющила очі. 

Серце забухало в грудях ще сильніше. Я теж прикрив очі і подався вперед, торкаючись губами її губ. Не думав зараз ні про що і ні про кого, окрім неї. Окрім того, яка вона гарна, яка ніжна, яка солодка в цю мить. 

Діана відповіла на поцілунок, ще ближче пригортаючись до мене. Здається, я теж був їй небайдужий…

Відволікло мене від цього солодкого поцілунку нове улюлюкання від співробітників. Точніше те, як Діана, коли почула їх, дещо відсторонилась від мене. Вона виглядала збентеженою, щоки почервоніли. 

 — Здається, ми дещо захопилися, — прошепотіла вона мені на вухо.  

— Вибач, якщо що не так, — прошепотів я у відповідь. — Але мені… сподобалось, — додав на видиху. 

 — Мені теж, — сказала вона, ледь зітхнувши. — Сподіваюся, вони не подумають, що я якась легковажна…

— Чому тебе так хвилює чужа думка? — я зазирнув їй в очі. — Хіба це так важливо, що вони там собі подумають? 

 — Мабуть, ти правий, я не маю так хвилюватися через це. Просто я лише недавно прийшла сюди працювати, і ще почуваюся трохи невпевнено в колективі, — спробувала пояснити Діана. 

— Я не дам нікому тебе образити, — я погладив її по щоці. Зараз було не дуже доречно піднімати питання наших "фіктивних" стосунків, але я подумав, що скоро я все ж маю про це поговорити. Бо Діана подобалась мені по-справжньому. Просто зараз було не те місце і не той час. Треба все продумати.

 — Я знаю, — тихо сказала вона. — Та й я сама маю вчитися постояти за себе у разі чого…

— І все одно я хочу тебе захищати… І я… — я хотів додати, що вона дуже важлива мені, але в цю мить танець переключився на швидкий і ведучий покликав всіх на танцмайданчик, чим перебив мене…

***

гортай далі, там продовження ------------>