24. Данило

Вечеря у батьків проходила більш-менш нормально, от тільки якщо мама ніби була на диво позитивно налаштована, батько весь час мовчав. 

В якусь мить, коли Діана з мамою вийшли за десертом, батько поглянув на мене і неголосно сказав: 

— Може, вийдемо подихаємо свіжим повітрям?

— Добре, давай, — я кивнув.

Ми вийшли на веранду. Тут було навіть трохи прохолодно. Батько, певно, хотів поговорити про щось наодинці. 

 — Я хотів запитати, ти добре перевіряв минуле своєї дівчини? Часом таким чином можуть підіслати якусь шпигунку, зважаючи на те, що вона прийшла до тебе на роботу недавно і тут же закрутила тобі голову…

Він зробив невизначений жест рукою. 

— Шпигунку? — я здивувався, що батько навіть просто припустив подібне. — Що за теорії змов? Діана хай і не дуже довго працює, але все ж… Та і кому треба за нами шпигувати? Ми ж готелями займаємось, а не якимось виробництвом чи криміналом. 

 — Ти ж сам говорив, що недавно твій головний конкурент погрожував тобі, коли у вас було суперництво за ділянку. Він цілком міг таким чином впровадити свою людину в твоє оточення…

— Думаю, ти перебільшуєш, — сказав я з сумнівом. — Але навіть якщо конкуренти і замислили щось, Діана тут ні до чого. Мені вона дуже подобається, — додав я. — У мене серйозні наміри щодо неї, — це була не гра і не жарт. Я дійсно був дуже зацікавлений в Діані, хоч і не знав, як нарешті перевести наші фіктивні стосунки в справжні.

 — І все ж перевір, де вона вчилася, працювала раніше, її оточення… Хто батько її дитини? Самотній матері могли бути дуже потрібні гроші, її могли чимось шантажувати, погрожувати, що щось малій заподіють… Цілком можливо, що нічого такого немає, і тоді я не буду проти ваших стосунків. Ти мене знаєш, я не сноб і ніколи не казав, що мої діти мають шукати собі пару з родини мільярдерів. Але в мене якісь нехороші передчуття, можливо, вони не справдяться, і тоді я тільки порадію за вас.

— Добре, — я кивнув. Не те щоб збирався щось перевіряти, але раз батькові спокійніше від того… 

***

Коли ми поїхали від батьків і я вже підвіз Діану і малу додому, у мене знов не вийшло якось просунути наші стосунки. Мала прокинулась одразу, як машина зупинилась і момент було зіпсовано. 

Тому ми просто попрощались і я в ненайкращому настрої поїхав додому. Коли вже піднявся в ліфті і вийшов на своєму поверсі, побачив прямо під дверима  Дмитра. Він прямо розвалився на моєму коврику, як якийсь вуличний кіт. Чи як волоцюга. Від нього тхнуло алкоголем за кілометр… 

— Дмитро, якого біса? — сказав я голосно. 

 — Приїхав у гості, — він, похитуючись, підвівся.  — Я вже думав, тебе не буде…

— Що з тобою трапилось? Так давно не давав про себе знати, а тут таке… — я все ж відчинив квартиру і запустив його всередину. — І хто приїжджає "в гості" бухим?

 — У мене проблеми, — неохоче зізнався він. — Винен гроші одному мужику, треба віддати. бо в мене будуть неприємності. Позичиш? Я скоро поверну. 

 — І скільки ж там грошей, що ти не можеш їх віддати? — поцікавився я. — Нащо ти взагалі їх позичав? Хіба ти не отримуєш відсотки з бізнесу? 

 — Двадцять тисяч євро, — він поглянув на мене. — Для тебе ж це дрібничка. 

— І як ти завинив комусь двадцятку? — я аж присвиснув.

 — Ну… програв, — нехотя зізнався він. — У покер…

— Ніяка це не "дрібничка", Дмитре, — я насупився. — Це немалі гроші… І де твої гроші з дивідендів? Виходить, ти спочатку їх програв, а потім ще й грав в борг?...

 — Ну, просто не пощастило… Але я обов’язково відіграюся, і все тобі поверну…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі! Також маю свій телеграм-канал @booknet2VM, де публікую візуалізації, спойлери та розповідаю про себе і процес письма, посилання в прикріпленому комертарі