2. Данило

Я був не в дуже хорошому настрої ще під час розмови. Молодший брат, як завжди, викинув ще той номер. Влаштував шоу в одному з наших заміських комлексів, що всі клієнти знімали його на відео і тепер ті відео з його голим задом в басейні нашого поки що єдиного в Києві пʼятизіркового готелю облетіли весь тікток і телеграм. 

— Добре, я приберу ті відео, подзвоню знайомим. Але ти б вже пив менше, чи що, — сказав насуплено. — Ти будеш завтра на благодійній вечері? Мати точно знов буде нас за когось сватати… 

— Ой, може мені прикинутися, що я помер чи зник? — сказав він. — А наступного дня знайдуся. Ненавиджу ті її вечері!

Я якраз підходив до дверей, коли раптом з них на мене впала якась блондинка. Точніше, вона вчепилась в мене мертвою хваткою. Телефон вистрибнув з руки прямо в акваріум з моїми трьома рибками — Євро, Доларом і Сенатором. 

Тканина на сорочці тріснула, я все це бачив, немов в сповільненій зйомці, але дівчину притримав.

Вже хотів щось сказати, як побачив у дверях маму, яка в шоці дивилась на мене.

— Данило, я прийшла нагадати тобі про благодійну вечерю завтра… Що тут відбувається?...

 — Вибачте, — пробурмотіла блондинка, вся почервонівши. — Я не хотіла…

— Це що, твоя нова дівчина? А як же прийом?! — тут же пішла в напад мама. — Чому ви займаєтесь тут неподобствами?! Я хотіла познайомити тебе з пристойними дівчатами завтра! — розізлилась вона.

— Ми не займаємось ніякими неподобствами, — відповів я, швидко розмірковуючи. А що, якщо я когось приведу, мама від мене, певно, відчепиться. — І що, в мене не може бути дівчини?

І в цю мить прошепотів блондинці, яку все ще обіймав за талію:

— Підіграй… 

Дівчина здивовано глянула на мене, здавалося, хотіла щось сказати, але, видно, до неї вчасно дійшло, що я хочу, і  вона усміхнулась моїй матері:

 — Добрий день, мене звуть Діана. За сорочку не хвилюйтесь, я можу все зашити, буде непомітно…

— Дівчина? Оце — твоя дівчина? — мама схопилась за серце. — Якась рукоблудниця, яка тебе роздягає прямо в офісі? Здається, в мене серцевий напад! Як погано… Дай води!

— Мамо, ну не ламай комедію, а? — я все ж трохи відсторонився від дівчини, взяв зі столу склянку води і простягнув матері. 

Вона відпила ковток і поставила склянку на стіл. 

 — У вас все серйозно, чи це просто легкий роман? — запитала, з підозрою оглядаючи блондинку. 

— Дуже серйозно, — я активно закивав і поглянув на дівчину, тобто Діану. Треба хоч імʼя її запамʼятати. — Але я думав вас трохи пізніше познайомити… Ну, тепер вже ви знайомі.

 — Катерина Андріївна, — відрекомендувалася мама, ледь підтиснувши губи.  — Ну добре, Діано, тоді я і вас запрошую на благодійний вечір, думаю, там ми зможемо ближче познайомитися…

 — Дуже приємно, — пискнула Діана, скоса поглядаючи на мене, ніби чекала, що я відповім на це запрошення. 

— Мамо, нам тут треба еее… Дещо обговорити ще з Діаною.

— Ой, знаю я ваші "обговорення"! — вона махнула рукою. — Бачила, чим займаєтесь! Але в офісі… Все ж, треба бути обачнішими, особливо дівчині. Але схоже, вас, Діано, це не дуже хвилює. Добре, піду, чекаю на вас завтра, — додала одразу і вийшла з кабінету.

— Вона подумала, що ти мене роздягла, — я мало не сміявся, поглядаючи на блондинку. — Чи розірвала одяг в пориві пристрасті.

 — Вибачте, будь ласка, — вона злякано закліпала очима. — Сама не знаю, як це сталося… Втратила рівновагу і… Я ваша нова секретарка, — додала вона після паузи. 

— О, зрозуміло. Але в мене є ще одна пропозиція посади для тебе. Зіграй мою наречену, Діано, що скажеш?...  Все одно перед мамою ти вже погодилась… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Також буду вдячна за сердечко книзі і коментарі!