1. Діана

Я прокинулася ще до того, як задзвонив будильник, і кілька секунд просто лежала в темряві, дивлячись у стелю та намагаючись зібратися з думками і налаштуватися на цей важливий для мене день. Сьогодні я мала вийти на нову роботу, на посаду секретарки керівника, Я успішно пройшла співбесіду, хоч і не бачила ще свого шефа, бо він був у відрядженні, а я розмовляла з його заступником. Я уявляла свого керівника вже немолодим, поважним чоловіком і сподівалася, що ми спрацюємось, принаймні я прикладу для цього всіх зусиль. 

Для когось іншого це була б просто зміна офісу та колективу на інший, але для мене ця робота означала набагато більше, бо я щойно вийшла з декрету, і мені були потрібні гроші та впевненість у завтрашньому дні, аби забезпечити всім необхідним доньку. Я поглянула на будильник — за п’ять хвилин він мав задзвонити. тож я вимкнула його і вирішила не будити поки Мію, хай ще трохи поспить, поки я приготую сніданок. 

Я швидко вдягнулася і тільки зібралась виходити з кімнати, як почула тихе: 

 — Мамо…

Побачила Мію, що стояла в коридорі, притискаючи до грудей свого улюбленця — кролика Юрі. 

 — Ой, ти мене налякала, — сказала я, усміхнувшись. — Так тихенько підкралася! Будемо снідати і збиратися в садочок? 

Мія лише два тижні тому почала відвідувати дитсадок, і ще не дуже звикла до нього. Я раніше завжди забирала її в обід. перед денним сном, а тепер їй доведеться бути в садку повний день, і я трохи хвилювалася — чи не буде вона плакати через це?  Але наймати няню, щоб забирала малу раніше, мені було не по кишені. 

— А може, я не піду в садочок, а лишусь з Юрі? — запитала вона з сумнівом. 

— Скоро будуть вихідні, і тоді ми всі втрьох залишимось удома, — сказала я, легенько обійнявши її. — А поки що мені потрібно на роботу, а тобі в садочок. Юрі ж чекатиме нас удома… Ми купимо якийсь смаколик йому, щоб він не дуже сумував. 

— Добре, — вона кивнула. — Але забери мене не пізно… 

— Але сьогодні ти ляжеш в садочку спати, добре? — сказала я м’яко. — А коли прокинешся, то скоро я й прийду по тебе…

— Добре. Але якщо ти одразу не прийдеш, я завтра не піду в садок, — відповіла вона серйозно.

 — Прийду одразу, обіцяю! — вирішила, що ці перші дні спробую відпроситися в шефа на годину раніше, поясню, що в доньки період адаптації, він повинен піти назустріч, принаймні я дуже сподівалась на це. 

Раніше я ходила на кілька співбесід, і скрізь мені відмовляли через те, що я сама виховувала дитину. Роботодавці казали, що я весь час братиму лікарняний, і їм краще одразу знайти працівника без дітей чи вже з дорослими дітьми. Але тут мені пощастило — наявність доньки-дошкільняти не стало на заваді. Тож. може. якось буде, я сподівалася, що Мія не хворітиме надто часто. 

Ми поснідали, погодували Юрі та вийшли з дому. Стояв погожий день, як буває ранньої осені, хоча й було трохи прохолодно, але сонце світило ще по-літньому, і настрій у мене піднявся. Я відвела доньку в садок і поїхала маршруткою до свого нового офісу. 

Одразу піднялася в приймальну і побачила, що двері кабінету мого шефа нещільно зачинені, і зсередини чувся чоловічий голос, очевидно Данило Сергійович розмовляв по телефону. Мабуть, розмова була напружена, бо він розмовляв дещо на підвищених тонах. 

Я мимоволі підійшла ближче і прислухалась. Але біля самих дверей спіткнулася, вхопилась, щоб не впасти, за дверну ручку, але вона провернулася, двері відчинились. і я буквально впала на шефа, який стояв поблизу дверей з телефоном біля вуха. Щоб втриматися на ногах, вхопилась тепер за нього, вірніше за комір його сорочки, і відчула, як тканина рветься під моїми пальцями, а його руки мимоволі зімкнулися навколо моєї талії. 

“От чорт, — пронеслося в мене в голові. — Мене ж звільнять…”

Підняла погляд на його обличчя, і на мить забула, як дихати. Я його впізнала…

В цю ж мить почула позаду себе, від дверей, жіночий статний голос: 

— Данило, я прийшла нагадати тобі про благодійну вечерю завтра… Що тут відбувається?...

***
Привіт, буду вдячна за підтримку новинки, якщо книга зацікавила. Ваші сердечка і коментарі гріють мені серце в день народження)) дякую))) 
І не забудьте додати книгу до бібліотеки, щоб не загубити