Зараз

— Аню, я не зніматиму дзеркало.

— Ти тут не одна живеш.

— Звикнеш.

Наталя дуже хотіла пояснити сусідці по кімнаті, чому це так важливо, але чудово розуміла, що та їй просто не повірить.

Покійна бабуся навчила, як тримати свого демона на короткому ланцюгу. Він боїться власного відображення. Тому не зможе вийти вночі, якщо в кімнаті висітиме величеньке дзеркало. Мало б вистачити й люстерка, але перевіряти не хотілося — раптом омине. Ще замовлені амулети та спеціальна молитва щовечора допомагали.

Дівчині цілком вдавалося жити звичним життям. Вона не користувалася вмінням керувати погодою відтоді, як випадково викликала таку сильну зливу, що річка вийшла з берегів. Іноді відчувала спокусу, але здоровий глузд нагадував голосом Ольги Степанівни:

— Чим більше волі йому даєш, тим сильніше ризикуєш втратити власну.

Контроль. Ось що стало її постійним супутником. Наталі довелося навчитися не поступатися свідомістю. Вона завжди відчувала як злий дух вичікує, коли в думки дівчини просочиться бажання скористатися його силою. А ще іноді ніби в самісінькій голові шепотів: «Прибери дзеркало, ти ж також боїшся його».

Наталя старалася не дивитися на своє відображення в темряві. Здавалося, немов воно зазнавало метаморфоз. Тіло видовжувалося, вкривалося наростами, що ворушилися та спліталися між собою. На обличчя сповзалися черв’яки, очі світилися жовтим. А іноді нічого цього не було, але натомість позаду неї відображався величезний згусток чорного туману з ледь вловлюваними формами потойбічної істоти.

— Не буду я ні до чого звикати. Або ти прибереш дзеркало, або я його розіб’ю, — заявила Аня й вийшла з кімнати, не чекаючи на відповідь.

Наталка спостерігала крізь вікно як сусідка виходила з гуртожитку. Ось вона запустила руки у волосся та злегка розтріпала його. Дістала з сумочки маленьке люстерко та всоте перевірила макіяж. Видно, на побачення зібралася. Он як хвилюється!

«Може, їй трішки підправити красу, га?».

Злий дух люб’язно змалював картину, де під рясним дощем темними потоками на щоках розпливається макіяж Ані. Та Наталя ідеї не оцінила. Нехай вони не завжди розуміють одна одну, але її сусідка — мила дівчина, і вона щиро за неї зраділа.

«А ти далі дивися, слабка дурепо».

Невдовзі з гуртожитку вийшов хлопець. Від розуміння стало млосно. Макар поцілував Аню в щоку. Вони, немов блаженні, скалилися одне одному. Наталя вчепилася в підвіконня, побілілі пальці почали пульсувати, а руки — тремтіти.

Вона була закохана в нього з першого курсу. Їй здавалося, що вони обмінюються неоднозначними поглядами та посмішками, була майже впевнена — симпатія взаємна. Але не наважувалася підпустити ближче. Як спокійненько собі бігати на побачення, коли в тобі сидить демон?! Та поки Наталя думала, інтерес Макара потроху згас. Вона видихнула з болючим полегшенням. Це на краще. Перш за все для нього.

Та дівчина виявилася не готовою до болю, що відчула, коли побачила зародження його кохання з іншою.

Наталя уявила, як здіймається сильний вітер, підіймає вміст сміттєвої урни та жбурляє його Ані в обличчя, а опісля й дощ підтягується.

Невдовзі заплакана сусідка вихором влетіла до кімнати, пожбурила сумку на ліжко та помчала в душ, звідки не виходила щонайменше годину.

* * *

Наталя ненавиділа себе за ту витівку. Вона дозволила внутрішньому злу взяти гору. Відтоді дівчина втратила спокій. Бананові шкурки на волоссі та розмазана туш — жарт невинний, але що станеться наступного разу? Цей випадок відкрив просту істину: вона не зможе завжди втримувати лихі пориви демона. Він хапатиметься за кожну негативну емоцію чи думку.

— Треба знайти того, хто витягне з мене цього клятого духа.

— Ти про що? — Аня кинула на неї спантеличений погляд.

— Е-е-е… Та це я конспект з філософії вчу. Рідкісна муть, — викрутилася. — Вибач, я й не помітила, що почала вголос читати.

Сусідка зареготала. Її сміх виявився таким заразним, що невдовзі сміялися вже вдвох. На кілька хвилин вона стала звичайною юною студенткою, яка веселилася з подругою.

А наступного дня Наталя почала відшукувати всіх хто заявляв, що володіє силою.

* * *

Поки дівчина викреслювала шарлатанів з довжелезного списку, стосунки Макара та Ані стрімко розвивалися. Наталі все ще боліло, але вона бачила, які вони щасливі. Їхні очі сяяли по-особливому. Взаємне кохання — це таки красиво.

Та демонічна сутність її романтизму і самопожертви не оцінила. А тим більше перспективу бути вигнаною з тіла. Злий дух хапався за найменшу іскорку ревнощів. Малював в уяві жахливі картини розправи над Анею. Наталя ненавиділа себе за те, що попри огиду, відчувала якесь звірине задоволення від цих міражів. Вона молилася з подвійним завзяттям, але легше не ставало.

У сни знову завітала стара зі своїм осудливим цоканням. Але темрява швидко розвіювала образ знайомої незнайомки.

* * *

Перевалило за північ. Наталю розбудили тихі кроки. Коли розплющила очі, побачила обличчя Макара в кількох сантиметрах від себе.