15. Деякі речі краще робити за зачиненими дверима...

Мені дуже подобалось забирати Єву з роботи. Я і сам підлаштував свій графік під її, намагався тепер встигнути зробити все в офіційний робочий час — до шостої години вечора. Дивно, але коли я реально зосереджувався на роботі, то міг навіть за коротший час бути продуктивнішим.

Коли я побачив, як Єва йде до парковки, то одразу ж усміхнувся. Вона підійшла до машини і сіла всередину, прикриваючи за собою дверцята.

— Привіт, — усміхнувся я і чмокнув її в губи. — Як справи?

— Привіт, — вона усміхнулася в відповідь. — Все добре, але я мало не спалилася через того типа…

— Якого типа? — здивувався я. 

— Пам’ятаєш того автора, заради якого ти поїхав у Одесу? Ну, ви так і не домовилися з ним про співпрацю…

— А, той придурок, який до тебе клеївся, — згадав я. — Так, памʼятаю. Але… Він що, прийшов до тебе на роботу?

— Він тепер співпрацює з моїм батьком, — вона закотила очі під лоба. — Такий капосний, упізнав мене і заявив про це батькові! 

— Чорт, і що той? Він дізнався про нас? — одразу перепитав я. 

— Ну, я викрутилася, сказала, що їздила до Одеси з друзями, він не встиг нічого розповісти про тебе… Але тепер я хвилююся що наступного разу може і проговоритися!

— Єво, давай розкажемо твоєму батькові про нас якомога швидше, я не хочу більше чекати. Краще йому розкажемо ми, ніж хтось, — серйозним тоном сказав я.

— Я боюся, що він дуже розізлиться, якщо сказати без попередньої підготовки, — замислено промовила Єва.

— Але якщо йому розкаже хтось інший, то він розсердиться ще більше, повір, — наполягав я на своєму. — Скільки тобі ще треба його готувати?... Як ти взагалі це робиш?

— Розумієш, я йому сказала, що в мене немає хлопця… Тому якщо тепер випливе вся ця історія, він подумає, що я йому увесь час брешу. Тож треба все робити поступово, спершу сказати, що в мене з’явився хлопець, потім трохи витримати паузу, а вже потім влаштувати ваше знайомство… хоча ви й так знайомі, хм…

— Але чому ти так сказала? — не зрозумів я. — Ти ж не маленька дівчинка… Можеш зустрічатись з хлопцями. А щодо знайомства, це точно. До речі, я тобі розповідав, що він показував мені твої фото при нашій першій зустрічі? — я усміхнувся.

— Ні, не розказував, — вона хитнула головою — Ну, я тоді ляпнула, не подумавши, а тепер, щоб виправити ситуацію, треба вже діяти продумано… На прийомі я можу йому натякнути, що почала з кимось зустрічатися…

— Може, давай я краще сам з ним прямо поговорю? — я взяв її за руку. 

— А раптом він тоді зовсім заборонить нам бачитись? 

— Думаєш, ти зможеш сама все владнати? — я зітхнув. — Але я відчуваю відповідальність, все ж, я старший за тебе і маю запевнити його, що у мене з тобою все серйозно.

 — Давай я підготую грунт, а потім скажу, що нам треба зустрітися всім трьом… і тут уже ти постараєшся його переконати у серйозності своїх намірів…

— Добре, — погодився я. — Так ніби буде нормально. Хоча я думаю він все одно розізлиться. Однак що робити… Ну, перебіситься ж, ти сама казала.

 — Так, якось буде… Часом, коли дуже чогось боїшся, воно виходить не так страшно, і навпаки — коли ніщо не провіщає неприємностей — вони можуть трапитися…

— Але давай домовимось, що скажемо йому в найближчі днів пʼять-десять, — я зазирнув Єві в очі. 

 — Обіцяю, — вона торкнулася моєї руки. — І тоді вже нам не доведеться дотримуватися суворої конспірації…

— До речі, прийом, — я зітхнув. — Там же і брат з дружиною будуть, то мені точно треба прийти, щоб продовжувати налагоджувати з ними стосунки. Але я все ще не уявляю, як ми з тобою вдаватимемо, що незнайомі, — я погладив її по руці, подався вперед і прошепотів на вухо: — Мені точно захочеться доторкнутись до тебе…

— Так, це буде ще те випробування на стійкість, — вона лукаво поглянула на мене. — А може, навпаки, це підсилить наші почуття? 

— А потім я заберу тебе звідти і вже всю ніч не відпущу, — усміхнувся я і легенько торкнувся губами її шиї. 

 — Так, я вже в передчутті… — прошепотіла вона мені на вухо. 

— Поїхали додому, — я все ж відсторонився від неї. — Я, авжеж, люблю екстрим, але деякі речі краще робити за зачиненими дверима…

***

Це був класний вечір, в принципі, як і всі вечори з Євою. Правда, на ранок я прокинувся без будильника від того, що світло світило прямо в обличчя.

Я розплющив очі і почав шукати телефон. Але він, певно, валявся десь в штанах, а вони…

Я встав з ліжка і озирнувся. Нарешті побачив штани на підлозі, підняв. Дістав з них мобільний і побачив, що вже була восьма сорок.

— Чорт, Єво, прокидайся! — я швидко повернувся до ліжка і торкнувся плеча Єви. — Ми роботу майже проспали!

ЄВА

Час до прийому проминув швидко, і  ось я стояла перед дзеркалом, востаннє прискіпливо роздивляючись своє відображення. Але я виглядала бездоганно, придертися не було до чого.

У клатчі, що лежав поруч, задзвонив телефон. Я побачила, що на екрані висвітився номер батька.