14. Сьогодні в нас буде дуже довга і солодка ніч...

Коли я зайшов до своєї квартири, то настрій одразу погіршився. Я знов згадав, що ми з батьком Єви так і не поговорили. Так, вона казала що підготує його і тому подібне, але я, певно, мав бути більш наполегливим. Що як вона насправді боїться йому зізнатись? І справа не тільки в тому, що він хоче мій бізнес… 

Я пішов на кухню і почав заварювати собі каву, коли мій телефон в кишені задзвонив. Я подумав, що це може бути Єва, але виявилось, що телефонував Андрій. 

Після тієї зустрічі два тижні тому ми декілька разів зідзвонювались. Я цікавився здоровʼям моєї племінниці, а ще ми думали, що подарувати батькові на його день народження. 

Батько останнім часом мав деякі проблеми зі здоровʼям і постійно наголошував на тому, що хотів би, щоб ми помирились. Ну, схоже, на цей його день народження ми з Андрієм дійсно не будемо свердлити один одного поглядами і батько залишиться задоволеним. 

— Алло? — відповів я на дзвінок. 

— Привіт, Матвію, як ви там? — запитав мене брат. 

— Ну, більш-менш, — я зітхнув.

— Щось трапилось? — я відчув в голосі Андрія занепокоєння. — Ти не з Євою?

— Ні, вона в своїй квартирі, а я в своїй, ну ми ж розповідали, що живемо в одному будинку і більшість часу знаходимось у неї, але…

— Хоч не посварились? 

— Ні, все добре, просто її батько нагрянув практично без попередження, — я зітхнув.— А він ще не в курсі… 

— Тобі треба поговорити з ним, — сказав Андрій. — Кажу тобі як той, хто нещодавно став батьком дівчинки. Це буде правильно. 

— Я давно хотів це зробити, але Єва проти. Вона хоче ще трохи почекати, щоб він був більш готовий до цього. А я не хочу на неї тиснути. 

— Ну дивись, — Андрій зітхнув. — Це, авжеж, ваше рішення. Але краще надовго не затягуйте. Якщо вже живете разом, думаю, батько має право знати правду. Та й що він зробить? Вона ж повнолітня…

— Там все не так просто, — я зітхнув. — Якось розповім. Хоча, що розповідати, тобі просто достатньо дізнатись його прізвище, щоб зрозумти, що ще ускладнює справу.

— Ти мене заінтригував, — сказав брат. — Він що, якийсь олігарх? 

— Гірше, він олігарх книжкового бізнесу, сам _____ . І вона — його єдина донька, — я зітхнув.

А Андрій на ці мої слова аж присвиснув. 

— Ого, такого я не очікував! Але думаю, ти все одно маєш якось поговорити з ним. Ну і що, що ви працюєте в одній сфері, хіба це мінус? — запитав Андрій. 

— З врахуванням того, що він хотів мій бізнес викупити і навіть погрожував? — відповів я питанням на питання. — Але Єва в будь-якому разі мені дорожча за бізнес. 

— Прямо шекспірівські пристрасті, — знов присвиснув Андрій. — Але я думаю, що якщо ви дійсно кохаєте одне одного, то й батько вас прийме. 

— Дивлюсь, тепер ти ще більший оптиміст, ніж в юності, — я усміхнувся. — Але так, я не збираюсь весь час це приховувати. Тут ти маєш рацію, тож я дослухаюсь до твоєї поради і щось придумаю.

— Правильне рішення, — відповів Андрій. — До речі, я ж чого дзвонив, думав, щодо святкування дня народження батька, може, варто йому щось влаштувати за містом? 

— Давай подумаємо в цьому напрямку, я в долі, — я усміхаюсь і бачу, що на паралельну лінію дзвонить Єва. — Все, мені Єва телефонує, може, батько вже пішов…

— Давай, добре, зідзвонимось пізніше.

— Ага, бувай.

— Бувай…

Я відбив виклик і одразу переключився на дзвінок Єви. 

— Алло?

— Він пішов, — грайливим тоном сказала Єва. 

— Якщо щойно пішов, я ще хоч хвилин двадцять почекаю, раптом він надумає повернутись, — сказав я, але сам пішов до передпокою взуватись.

— Не знала, що на ділі ти такий лякливий, — відповіла Єва вона весело. 

— Коли це стосується твого батька — так і є, — відповів, вже виходячи з квартири і замикаючи її.

— Візьму це до відома, — тихо сказала вона.

Я зайшов до ліфту і поїхав на її поверх.

— Що там в тебе за шум? — запитала Єва, коли я вже їхав.

— А, нічого, не звертай уваги, — безтурботно сказав я. 

А вже за секунду вийшов з ліфту на нашому поверсі і смикнув ручку. 

Єва стояла в передпокої вдягнена і вже взувалась:

— Невже збиралась до мене? — усміхнувся я, заходячи всередину і прикриваючи за собою двері. 

— Збиралась, — Єва підійшла ближче і обійняла мене. 

— Як зустріч з батьком? — запитав я. 

— Добре, — сказала вона. — Він нічого не запідозрив. Сказав, що в суботу запрошує мене на допрем’єрний показ нового фільму, ну я погодилася піти. 

— Я вже так хочу, щоб ми могли вільно ходити на такі заходи разом, — я поклав руки їй на талію.

— Думаю, зовсім скоро так і буде, — переконано промовила вона.