8. "Впевнена?..." "Я готова"

— Але про наслідки цього все одно доведеться думати, — я засміявся. — Господи, як уявлю обличчя твого батька, якщо він дізнається… 

— Мабуть, він мене прокляне, — сказала Єва. — А може, побушує і  потім скаже, що це все несерйозно.

— Ні, скоріше він мене вбʼє… Він з такою турботою говорив про тебе, коли приходив до мене, — я продовжував усміхатись. — Думаю, він тебе дуже любить.

— Я його теж люблю, — вона зітхнула. — Але він трохи впертий. Ну нічого… я поступово його переконаю, що ти зовсім не ворог для нього. 

— А що як він заборонить тобі зустрічатись зі мною? Ну, якщо дізнається, — я теж зітхнув.

— Ну, я доросла дівчинка, як він мені може заборонити? Хіба що скаже, що позбавить мене спадку, не даватиме грошей і все таке… Але я можу й сама заробляти собі на життя. Он за кордоном діти багатих батьків змалку працюють, такі у них звичаї. 

— Ти спочатку довчись, — я усміхнувся. — Ще встигнеш напрацюватись, повір. 

— Ну, він нічого не знає поки що, і може, й не дізнається, — вона безтурботно усміхнулася. — Не переймайся цим. 

— Добре, — я кивнув. — Хай буде так. Що ж, раз з тим "зірковим" письменником нічого не вийшло, давай розважимось? Можемо знов сходити на пляж, а ввечері зайти до якогось хорошого ресторану. Влаштуємо собі романтичний вікенд, раз вже все одно знаходимось в Одесі.

— Давай, — з ентузіазмом промовила вона. — Може, це й на краще, що ми позбулися того зануди… Знайдемо тобі іншого автора, більш симпатичного. 

— Читачки, на твою думку, клюнуть на якогось красеня? — я продовжував усміхатись. 

— Кажуть, що книги більше читають жінки, ніж чоловіки, тож, безперечно, більший успіх матиме якийсь красунчик на обкладинці, ніж товстий ботан… Наприклад, якби ти написав книгу, думаю, вона б гарно продавалася…

— Ні, я не по книгах, — я захитав головою. — Ну, хіба що як керівник видавництва, але точно не автор. Але знаєш, я радий, що ти більше не кажеш, що я старий, — грайливо додав я.

— Ти гарно зберігся на свій вік, так тобі більше подобається? — підморгнула вона мені.

— Яка ж ти підступна, — я чмокнув її в носик. — Добре, ходімо до готелю, перевдягнемось, щось перекусимо і поплаваємо, а потім погуляємо по вечірній Одесі й повечеряємо. Нормальний план на день?

 — Так, мене влаштовує, — кивнула вона. 

***

День проходив насичено і весело. Ми знов плавали, потім пішли пообідати до готелю, а після того вирушили на прогулянку. Говорили про все підряд, все ж з Євою мені було надзвичайно легко.

О восьмій пішли на вечерю до одного з найкращих ресторанів Одеси, "Sophie Gastro Cafe Bar du Vin". Поїли високої французької кухні, авжеж, Єву подібним не здивувати, однак мені хотілось, щоб цей відпочинок зі мною вона точно запамʼятала.

Після вечері ми знов вирішили прогулятись, точніше, просто повернутись до готелю пішки.

— Сьогодні був хороший день, — сказав я, коли ми вже зайшли до номеру. 

— Я точно його ніколи не забуду, — сказала Єва, дивлячись на мене широко розплющеними очима. 

— Я теж, — сказав я і торкнувся кінчиками пальців її щоки, а потім подався вперед і поцілував її в губи, прикриваючи очі.

Вона обняла мене за шию і палко відповіла на поцілунок. 

Я не очікував від неї такої реакції, вона мене приємно здивувала. Мої руки перемістились їй на талію і притягнули її ближче.

Тепер наші тіла майже прилипли одне до одного, між нами лишався тільки одяг.

Я подумав про те, що хотів би зараз продовжити, але в той самий час розумів, що, можливо, це надто рано для неї.

На секунду відірвався від її губ, розплющив очі і подивився на Єву.

Я побачив у її очах запитання.

— Тобі не сподобалося? — прошепотіла вона. 

— Дуже сподобалося, — я сковтнув слину. — Але якщо продовжимо, далі буде дуже важко спинитись… 

— То не спиняйся…

— Впевнена? — перепитав я, не відриваючи погляду від її очей.

— Так, — прошепотіла вона. 

Я усміхнувся і подався вперед, знов цілуючи її в губи і тепер вже не надто стримуючись ані в поцілунках, ані в пестощах. Мені хотілось досліджувати її тіло, я відчував себе як дитина, що ось-ось розгорне свій найбажаніший святковий подарунок…

Але я маю зробити все, щоб їй було добре, щоб вона запамʼятала цей день і ніч. Я буду робити все повільно, хай запамʼятає все…

— Я кохаю тебе, Єво, — прошепотів я між поцілунками, коли вже вів її до спальні…

ЄВА

— Я теж кохаю тебе, — сказала я, відчуваючи, що вся тремчу, але скоріше від хвилювання, бо все-таки це був мій перший раз…

Він підвів мене до ліжка і поклав на нього, нависаючи зверху:

— Ти дуже красива, Єво…

— Мені страшно, — сказала я, дивлячись йому в очі. 

— Я спинюсь в будь-який момент, ми робитимемо тільки те, що тобі буде комфортно, добре? — він торкнувся долонею моєї щоки. — Просто скажи, якщо захочеш зупинитись. Це нормально.