5. Спонтанна пропозиція і рішучі чоловіки

Коли прочитав це повідомлення, то одразу усміхнувся. Ні, я і так розумів, що подобаюсь їй, бо інакше навряд би вона поводилась так, як поводилась. 

"Не треба видаляти, я все одно зроблю скрін," — написав я і додав в кінці смайлик.

Відправив повідомлення і дійсно зробив скріншот, бо знаючи Єву, вона могла прямо зараз все і видалити. Після цього я відправив цей скріншот їй.

"Все, видалення не допоможе". 

“Який ти підступний”, — тут же прилетіла відповідь. 

"Я радий, що ти подзвонила саме мені, Єво", — написав я.

“Але ж тобі від мене одні клопоти…”

"Не тільки вони", — я усміхнувся і додав грайливий смайлик. 

“Ну, тепер я буду спати спокійно”, — відповіла Єва і також додала смайлик. 

"Я завтра планую їхати у відрядження", — не знав, навіщо розповів їй, але подумав, що це треба зробити. 

“Куди і як довго там будеш? Ой, вибач, мабуть, це не моя справа…”

"Треба переманити одного автора, він виграв літературну премію, але ще не підтвердив співпрацю з жодним з видавництв. Я знаю, що і акули твого батька, певно, будуть на нього полювати, це в Одесі. Хочеш, можеш поїхати зі мною", — написав я і відправив навіть не перечитуючи. 

“Хочу”, — відповіла Єва. 

"Але чи тебе відпустять? Якщо батько дізнається, що ти зі мною, він нас вбʼє", — я додав веселий смайлик.

“Ну, я можу сказати, що їду з подругою”, — написала Єва. 

"Якщо пропустиш пару днів навчання — це нічого?" — одразу відповів я. 

“У нас все одно зараз ще тільки лекції, потім наздожену”, — відповіла вона. 

Ми ще навіть не цілувались, а вже їдемо разом майже у відпустку. Цікаво…

"Добре, тоді збери речі. Я планував виїхати десь о пʼятій ранку, щоб вже з обіду почати "полювання"", — написав я. — "Ну, о пʼятій певно тобі буде важко вже бути готовою? Та й у батька треба запитати, а він зараз спить?"

“Я напишу йому повідомлення, — відповіла Єва після невеличкої паузи. — А щодо зборів, то я швидко збираюся…”

"Він тебе точно вбʼє… Не поженеться за нами?" — я знов додав смайл "ха-ха". 

“Та ні, він звик до моїх витівок…”

"Ну тоді до зустрічі. Лягай спати, бо вже скоро вставати. І не проспи." — написав я. 

“ОК, зараз заведу будильник на четверту”, — вона теж поставила смайлик. 

"Візьми купальник чи що… Все ж, будемо на морі, і в вересні там ще не так холодно", — додав я. 

“Так, я дуже люблю плавати… Добраніч, до ранку!”

"До ранку, Єво", — написав я і закрив наш чат, після чого поїхав додому…

***

Сьогодні зовсім не виспався. Було і так всього пару годин на сон, а крім того треба було зібратись. Якби їхав сам, то не особливо б заморочувався, але Єва також поїде…

Я швидко зібрав речі і поїхав до її будинку. Зупинив машину біля її вулиці і пішов в сторону будинку, але зупинився на дорозі біля сусіднього. Вже якраз була рівно пʼята, тож я взяв мобільний і вже збирався подзвонити їй, коли вона саме вийшла з хвіртки.

Вона була вдягнена в джинсовий костюм і бейсболку і нагадувала підлітка, я навіть подумав, чи не збрехала мені про свій вік. Мене дивувало в ній те, що в різному одязі вона виглядала по-різному, і щоразу ніби відкривалася якось по-новому, з нею не було нудно, як з іншими дівчатами до того. 

Коли вона підійшла трохи ближче, я забрав її валізу.

— Привіт, як ти? Певно, не виспалась?

— Та все нормально… Як каже одна моя знайома, “на пенсії висплюся”...

— Ну, до пенсії тобі ще далеко, — я усміхнувся. — Добре, ходімо до машини, в машині зможеш поспати, поки будемо їхати до Одеси. 

 — А тобі не буде образливо, що я сплю? 

— А чому мені має бути образливо? — я продовжував усміхатись і ми якраз підійшли до машини.

— Ну, в мене був знайомий хлопець, який психував, коли я в машині спала чи сиділа в телефоні… Я мала його розважати, щоб йому не було нудно…

— Це якась дурня, — відповів я, вкладаючи її валізу в багажник біля моєї. — Я навпаки хочу, щоб ти виспалась, бо сподіваюсь, що ми весело проведемо час в Одесі.

— Ну тоді я спокійна, — усміхнулась вона.

— Що ж, — я закрив багажник і відкрив дверцята перед Євою. — Тоді сідаємо? Постараюсь привезти нас швидко. Цікаво, скільки штрафів прийде цього разу… 

— А який був попередній рекорд? — усміхнулась Єва. 

— Рахувати в один бік чи в обидва?

— Давай в обидва! 

— Двадцять вісім, — я усміхнувся. — Я думав, що буде десь десять… 

— То тобі можна брати участь в “Формулі -1”!  — зареготала вона. — Але це класно, я люблю швидку їзду!

— Це добре, що ж, тоді поїхали, поки твій батько не прокинувся!