6.Марго.

Сьогодні з самого ранку тато поспішав на роботу. Через його гучні збирання та метушню завчасно прокинувся наш кіт, який звик просинатись раніше за будь - якого члена родини. Та використовувати себе в ролі годинника, але сьогодні він не встиг продовжити свою ранкову звичку.

Батько постійно щось шукав, гучно крокував по кімнаті.

Ще вчора ввечері він повідомив мені та своїй коханій жінці про важливу робочу зустріч, від якої здавалось залежить «все майбутнє життя».

Але ми добре знаємо, як цей чоловік вміє перебільшувати важливість будь - яких подій, тому у відповідь лише посміялись та розбіглись по своїх кімнатах.

Тато владна людина, власник масштабної авіаційної компанії «Полюс». В його руках знаходяться відповідальність та всі серйозні звʼязки з найбагатшими людьми країни.

Я звикла до найкращих умов життя. Дорогих ресторанів, брендового одягу, виповнення всіх моїх забаганок. Короче кажучи, мій батько мільярдер, і має не одну віллу, і не одну яхту за територією нашого міста, і взагалі цілої країни.

І всього він досяг сам. Своїми стараннями та наполегливістю, тож я пишаюсь ним.

— Схаменись коханий, ти не запізнюєшся на роботу, — лунав ніжний голос мами, який було добре чутно через погано замкнені двері в мою особисту кімнату.

Моя мати ніколи не любила пихатість, наполягавши на тому, щоб жити в прекрасних умовах, але без зайвої демонстративності нашого забезпеченого життя.

— Кохаю тебе моя рідна ! — відповідає тато. — Генадій, вже зачекався в автомобілі, — це він говорить про свого особистого водія, який знаходиться поруч з ним, частіше ніж я.

Через декілька хвилин на мій мобільний телефон прийшло повідомлення від Фелікса. Від неочікуваності я шкидко піднялась з ліжка та спрямувала свій погляд у смартфон.

— Запрошення на зустріч, — тихо прошепотіла та попрямувала до свого великого гардеробу, щоб глянути на себе в дзеркало. — ні, так не піде ! — нахмурила брови.

Потрібно терміново збиратися. Ранкова зачіска на голові мене не влаштувала, а втомлені очі після нічного читання книги, взагалі відбивали бажання йти куди небуть.

— Або я зараз себе в душі швидко приведу в порядок та гарний стан, або нікуди сьогодні не піду, — поставила собі умови та сердито повернулась до кімнати.

*****

Я й не помітила, як швидко промайнув час. І я вже сиджу на мотоциклі позаду Фелікса. Він постійно повертається, щоб впевнитись в моїй зручності. Але єдине, що мені заважає, то це шлем, який необережно прижав мій чубчик.

— І навіщо мені ця незручна зачіска ? — подумала я.

— Приїхали, смілива Маргарита, — з гумором в голосі промовив хлопець і допоміг мені зійти на землю.

Я невпевнено оглянула незнайому мені територію. Навколо мене хаотично з пришвидшеною швидкістю проїжджали байкери. Вони недовірливо вдивлялись мені в очі, а я й не знала, що промовити до Фелікса.

— Це клуб про який ти мені раніше розповідав ? — з тремтінням запитала.

— Це територія нашого закритого клубу, — переправив мої здогадки.

Якщо клуб закритий, то як я сюди потрапила ?

Не встигла запитати питання яке мене зацікавило, як до нас швидким кроком підійшов симпатичний хлопець з посмішкою на обличчі.

— Охо хо, що за брюнетка ? — він кинув на мене погляд з викликом.

І Фелікс одразу хотів відмовити йому в нашому знайомстві, я це добре помітили по його нахабних вустах.

Але не тут то було… Я привітливо протягнула руку до незнайомця та промовила :

— Привіт, я так рада знаходитись на цій тусовці, — цікаво, чи правильно я все сказала. Але подиву на їх обличчі не помітила, тож продовжую грати роль самовпевненої дівчини. — я Марго.

— Чудове імʼя, мені нагадує якусь екзотичну квітку… — комплімент від Фелікса.

— Воно нагадує тобі улюблений коктейль «Маргарита», — промовив незнайомець. — найсмачніший коктейль ! — вигукнув та підійшов ближче до мене. — Мене звуть Ян.

— Приємно познайомитися, — намагаюсь ввічливо себе поводити. — у вас доволі драйвова атмосфера.

— Звичайно, і це тільки початок, — Ян підморгує та залишає нас вдвох з Феліксом.

— Сьогодні вільний заїзд байкерів, — починає розмову. — відкриття нового сезону, і я ж звичайно, приймаю участь.. Без мене ніяк.

Хлопець стоїть занадто близько до мене, його тепле дихання обпалює моє рожеве від соромʼязливості обличчя. Його льодяні і водночас великі, глибокі очі зазирають мені, ніби в саму душу. По тілі пробігаються холодні мурахи, і я одразу відводжу свій погляд від нього.

— Не могла і подумати, що колись буду спостерігати за діями справжніських байкерів, до того ж знаходитись в клубі, — але він мене більше не слухає. Спостерігає за за хлопцями, які впевнено наближаються до початку фінішної прямої.

Фелікс обережно знімає з своєї руки дивну повʼязку з яскравим зображенням вогню.

— Мені потрібна твоя тендітна ручка, — запитує дозволу, і одразу завʼязує незвичайний платочок на мою праву руку. Робить це обережно, без зайвих рухів.

— Це символ нашого угрупування… Найдорожча річ для мене, вона означає мій сенс життя.. Нехай вона буде в тебе, — я оглядаю її з цікавістю та обережністю.

Я ще одразу приїхавши сюди, помітила в кожного учасника байкерсього клубу тканинні браслети які обережно вмостилися на їх міцних руках. В кожного вони були різні, і це додавало ще більшої загадковості.

Стояла непорушно , спостерігала за Феліксом. Хлопець щиро посміхнувся до мене, а коли відвернув обличчя одразу змінив його вираз. Він був самовпевненим, хитрим та сміливим. Впевнена, що він подобався багатьом дівчатам, які стояли неподалік групи мотоциклістів. Глядачів було достатньо, і з кожною хвилиною на закриту територію , приїжджало ще більше людей. Я розуміла, що їх життя сто відсотково повʼязане з драйвом та швидкістю, але яким дивом тут опинилась я  ?

Гучний звук мотора і вільний заїзд розпочався.  Я міцно вхопила себе за руку, та почала хвилюватись про Фелікса.

— Таким тут не місце, — голосно промовила висока блондинка, яка непомітно опинилась біля мене. — ти ще б книгу з собою взяла сюди..