21. Правда

Коли я вранці розплющила очі і побачила Лук’яна, який обіймав мене навіть уві сні так, немов боявся, що варто йоу розтиснути руки — і я зникну, я усміхнулася і торкнулася губами його губ. Він розплющив очі і усміхнувся:

— Ти тут, це мені не наснилось, — він пригорнув мене ближче до себе.

 — Тепер ми вже ніколи не розлучимось і завжди будемо поруч, — прошепотіла я, відчуваючи, як всередині мене стає тепло. — Може, залишишся сьогодні вдома? 

— На роботі проблеми, — Лукʼян зітхнув. — Якби не це, взяв би відгули. 

 — Тоді треба йти… — сказала я. Я приготую щось смачненьке на вечерю, подивимося фільм,.. Все буде добре, не засмучуйся через ті проблеми…

— Знаєш, я зараз почуваюсь абсолютно щасливим, незважаючи на всі ті проблеми. Знаю, що з усім впораюсь, бо ти на моєму боці, — він погладив мене по щоці. — Щодо цієї обручки… — він торкнувся вільною долонею моєї руки з обручкою. — Я б хотів, щоб вона була справжньою. Щоб ти стала моєю нареченою… Ну, коли будеш готова і все таке… — в його голосі було чутно легке хвилювання.

 — Я вже готова, — я міцно обняла його. — Ще з першої хвилини нашого знайомства тоді в клубі я відчула, як мене тягне до тебе. Це була якась хімія і я не могла з нею боротися… Ти створений для мене, а я  — для тебе…

— Я щасливий це чути… Кохаю тебе, Каро…

***

Ми з Лук’яном поснідали, а потім він поцілував мене і поїхав на роботу. Я написала батькам повідомлення, що у мене все добре, і сіла розбиратися з тим, що мені потрібно було наздогнати для навчання. Лук’яну якраз уже надіслали для мене списки літератури та теми, які потрібно опрацювати. 

За цим заняттям я мало не забула про свою обіцянку приготувати щось смачне. Оце так забудькувата наречена дісталася Лук’яну! Язалізла в холодильник, вивчаючи, що там є з продуктів, і зрозуміла, що потрібгно сходити в супермаркет. Бо у Лук’яна були якісь холостяцькі напівфабрикати, а я хотіла приготувати щось ексклюзивне. 

Взяла свою сумочку і, замкнувши двері, вийшла з дому. Але коли я йшла по подвір’ю в напрямку супермаркету, почула позавду чоловічий голос, який назвав мене на ім’я. Озирнулася і побачила Лук’янового батька. 

Була готова до того, що зараз він, як і мої батьки, почне мене повчати… Може, це якраз вони йому повідомили, що я переїхала до його сина, і він прямує, щоб прогнати мене? Я насторожено привіталась:

 — Добрий вечір. Ви до Лук’яна? Він іще не прийшов з роботи…

— Ні, я до тебе йшов, — він зітхнув. — Я маю тобі сказати дещо важливе, він зазирнув мені в очі. — Ти — моя донька, Карино…

 — Ви жартуєте? Маєте на увазі, що коли я вийду заміж за вашого сина, я стану вашою долнькою? — перепитала я. 

— Маю на увазі, що твоя справжня мати була моїм другим коханням, коли мати Лукʼяна померла… А твої батьки, мої давні конкуренти, тебе всиновили, можливо, з якоюсь метою, бо я не вірю в такі збіги

Його слова вразили мене. Невже це правда, і я сестра Лук’яна? Але тоді нам не можна бути разом, я маю піти… Це неправильно… Серце закалатало в грудях, на очі навернулися сльози, так що я майже нічого не бачила. Його батько ще щось говорив мені, але я повернулася і побігла геть. Мене шокувала новина, що батьки, яких я любила, незважаючи на всі наші сварки, мені не рідні. А ще більше — думка, що Лук’ян — мій брат…Мені було соромно і страшно через усе, що сталося. 

Я прибігла назад до його квартири і почала скидати в валізу речі, які тільки вчора розпакувала. І тут почула, що вхідні двері відчинилися. Це був Лук’ян. Він, напевно, повернувся раніше…

— Каро, ти де? Ходи сюди, я приніс тобі дещо…

Мені хотілося зникнути, провалитися крізь землю, і разом з тим хотілося сховатись у його обіймах, поїхати разом кудись далеко, де ніхто не знатиме нашої страшної таємниці…

Але я розуміла, що це знають мої батьки і можливо через те вони були так проти наших стосунків… Знає його батько, а може, й ще інші люди. Вони не дадуть нам бути разом… Та й ми самі, дізнавшись правдлу, не зможемо ставитись одне до одного так, як раніше. 

Я набрала в груди повітря, немов перед стрибком у воду. А потім вийшла йому назустріч і сказала:

 — Лук’яне, мені дуже шкода, але ми маємо розійтися… Бо ти — мій брат…

Привіт, далі книга стає платною, але треба оплатити всього один раз і книга назавжди залишиться у вашій бібліотеці. Дякую вам за підтримку.