Розділ 28

З падінням Доменіко Кости і кривавим мармуром його вілли, Палермо затамувало подих. Перемога Вітторії Сальваторе була абсолютною і беззаперечною. Над містом зійшло сонце нової ери, але це було сонце, забарвлене кров'ю і рішучістю нової Донни. Вона не просто успадкувала владу; вона вирвала її силою, загартувавши себе в горнилі війни та втрат.

Особняк Сальваторе, тепер уже беззаперечний центр влади, гудів, як вулик. Люди Кости, що перейшли на бік Вітторії, змішалися з її власними солдатами. 

Атмосфера була напруженою: ейфорія перемоги поєднувалася з передчуттям неминучих змін. Всі розуміли, що Вітторія не збирається просто продовжувати справи, як було. Вона була архітектором, і вона збиралася будувати свій власний порядок.

Рафаель стояв поруч, його погляд був пильним. Він знав, що найскладніша частина тільки починається – консолідація влади та встановлення її правил.

Вітторія провела ніч, майже не спавши, обмірковуючи кожну деталь. Вона розуміла, що для побудови стабільної імперії недостатньо просто усунути ворога. 

Потрібно було реструктурувати весь клан, усунути слабкі ланки, зміцнити вірні, і дати зрозуміти кожному його місце в новому порядку.

Першим кроком Вітторії було очищення рядів. Не всі старі капо, що служили її батькові, відповідали її баченню. Деякі були занадто обережними, деякі занадто звиклися зі старими методами, деякі – занадто боялися змін. І, звичайно, були ті, хто зганьбив себе ваганнями або неефективністю під час війни.

Вітторія скликала всіх старших членів клану до головного залу особняка. Її обличчя було спокійним, але в очах читалася її непохитна воля.

Ми перемогли, – почала вона, її голос був гучним і чітким. – Але ця перемога коштувала нам багато крові. І тепер, коли ворог знищений, настав час побудувати міцний фундамент для майбутнього. 

Фундамент, який не похитнеться ніколи".

Вона зробила паузу. "Це означає зміни. Деякі з вас служили клану багато років. Але час йде. І вимоги змінюються".

Вона почала називати імена. "Дон Маріо, твій час скінчився. Твоя обережність була корисною у мирний час, але не у війні. Ти вільний піти. Але без права повернення до Палермо".

Старий Дон Маріо, який служив її батькові, побліднів. Він намагався протестувати, але один погляд Вітторії змусив його замовкнути. Це не було обговорення; це був вирок.

Так само, одного за одним, Вітторія "відправляла на пенсію" або "просила покинути Палермо" тих, хто, на її думку, не відповідав новому порядку. Це були швидкі, безкомпромісні рішення, виконані її вірними людьми під керівництвом Рафаеля. Жодного опору не було. Її репутація була занадто великою.

На місце усунутих Вітторія призначила нових людей. Це були не обов'язково найстарші чи найдосвідченіші, а ті, хто довів свою вірність, безстрашність та ефективність у війні. Серед них були молоді, амбітні солдати, які виросли під її керівництвом, і навіть деякі з колишніх людей Кости, які перейшли на її бік і довели свою відданість.

Антоніо, який показав себе безстрашним бійцем і відданим командиром, отримав значне підвищення, ставши одним із ключових капо. Вінченцо, мудрий і досвідчений радник, залишився її опорою, його мудрість була неоціненною.

Ваша вірність – це ваша сила, – сказала Вітторія своїм новим капо. – Ваша безстрашність – ваша зброя. Пам'ятайте, що я не терпітиму слабкості чи зради. Але тим, хто служить мені вірою і правдою, я дарую свою довіру і свою силу".

Вона окремо зустрілася з лідерами груп, що перейшли від Кости. "Ви обрали правильний шлях, – сказала вона їм. – Ваша вірність тепер належить мені. І я не забуваю тих, хто служить мені. Але пам'ятайте: будь-яка спроба зради буде покарана жорстокіше, ніж будь-коли раніше".

Вітторія не просто змінила обличчя керівництва. Вона повністю перерозподілила сфери впливу. Вона ліквідувала старі, неефективні схеми, що існували десятиліттями, і запровадила нові, більш жорсткі системи контролю.

Кожен район Палермо, кожен бізнес, кожен канал контрабанди тепер мав чітко призначеного відповідального, який звітував безпосередньо Вітторії або Рафаелю. Фінанси були централізовані та піддані найсуворішому контролю. Вона хотіла знати кожен потік коштів, кожен рух товару.

"Я хочу знати все, Рафаелю, – сказала вона йому. – Кожну дрібницю. Кожну угоду. Жодних тіньових схем, про які я не знаю. Жодного руху, що проходить повз мене".

Рафаель, який був її очима і вухами, з радістю взявся за це. Він сам давно прагнув таких змін, але старі порядки були занадто вкорінені. Тепер, під її керівництвом, він міг втілити це в життя. Він створив нову систему звітності, яка дозволяла Вітторії бачити повну картину в будь-який момент.

Окрім внутрішньої реорганізації, Вітторія почала активно зміцнювати зв'язки з самим містом, але вже на своїх умовах. Вона зустрічалася з впливовими бізнесменами, мерами сусідніх містечок, навіть з деякими політиками, які були готові співпрацювати з новою, беззаперечною силою Палермо.

Вона пропонувала їм захист, порядок і стабільність, чого вони не бачили під правлінням Кости. Взамін вона вимагала вірності, своєчасної інформації та, звичайно, частки прибутку.

Люди Палермо, що пережили війну і бачили її жорстокість, але й її ефективність, почали відчувати нове почуття безпеки. З вулиць зникли неконтрольовані банди Кости, злочинність зменшилася, а бізнес отримав відносний спокій. Вони боялися Вітторії, але її страх був кращим за хаос.

"Ми створимо порядок, Рафаелю, – сказала Вітторія. – Порядок, який буде триматися на силі, але й на справедливості. Щоб люди знали: якщо вони вірні мені, вони будуть захищені. Якщо ні – вони пошкодують".

За кілька тижнів після падіння Кости, Вітторія Сальваторе повністю консолідувала владу. Її вплив поширився по всьому Палермо, немов павутина, охоплюючи кожен куточок. Вона стала абсолютним Доном.

Вона сиділа у своєму кабінеті, переглядаючи останні звіти. Клан був сильний, стабільний, під її повним контролем. Вона зробила це. Вона збудувала свій новий порядок на руїнах старого.