Частина 2

Валентин лише рік, як влаштувався працювати електромеханіком на океанський круїзний лайнер. Родом з невеликого шахтарського містечка в Україні, він з радістю вхопився за можливість підзаробити. В рідному місті роботи практично не було, і, відповідно, грошей теж. Електромеханіку він любив і знав, окрім цього, ще в школі серйозно займався плаванням. Та спорт в його країні геть погано фінансувався, щоправда, як і купа інших галузей на всьому пострадянському просторі, тож плавання довелось полишити. Тренування перед змаганнями в пустому басейні – то навіть не смішно. Здоровенна імперія, іменована Радянський Союз, розвалилась, мов картковий будиночок, а на її руїнах виникла низка нових країн. Проте молоді держави, як і всі, що будувалися на розвалинах, починали з розгулу криміналу і хаосу, а до таких умов легше пристосуватись молоді, аніж старшим поколінням. Літнім людям, яких виростили в реаліях жорсткої, нехай і відносно стабільної, системи, було тяжко – для них наче світ перевернувся. Втрата орієнтирів, віри у правильність життєвих пріоритетів, знецінення «священних корів» на кшталт партії, були важким випробуванням, яке не всі могли прийняти. Батьки Валентина, попри здоровий глузд, продовжували працювати на вмираючому заводі, не звертаючи уваги на те, що котрий рік поспіль отримували замість грошей пусті обіцянки чи сумнівні подачки якимось крамом. Зарплата за півроку, видана віниками, вугіллям чи макаронами - то було ще непогано. Більшість, ті хто не подався до криміналу, взагалі виживали лише з городини та базару. В землі порсатись Валентин не любив, базари  молодого хлопця не приваблювали, «рекет» не виглядав перспективним заняттям. Бути сьогодні в золоті, а завтра у труні – дуже сумнівне щастя. Отож, прийнявши як факт відсутність прийнятних перспектив вдома, Валентин відправився шукати щастя деінде. Сидіти й чекати, доки держава оговтається і згадає про своїх громадян, він не вважав розумним. Держава в них молода, голодна – того і дивись згадає не в частині допомогти, а в частині щось відібрати. А ділитись останньою сорочкою Валентин якось не поспішав, тим паче з країною, яка на цю саму сорочку грошей давно не давала. Пропозиція одного друга, що саме приїхав з Одеси, спробувати влаштуватись на роботу на якесь судно, молодому чоловікові сподобалась. І світ можна подивитись і грошей  заробити – бо там їх наче таки платили. А вже як молодик радів, що свого часу гарно вчив у школі англійську… Бо ж саме знання мови стало в подальшому пропуском до перспективної роботи.

Валентин першим помітив, що за бортом опинилась людина. Так, до обов’язків електромеханіка не входив порятунок туристів, проте чоловік кинувся у воду не роздумуючи. Але, чи то лайнер швидко йшов, чи то хлопчина невдало впав, та Валентин, пірнаючи, не міг знайти нещасного під водою, як не намагався. Він вже майже махнув рукою на спроби допомогти, як у глибині щось зблиснуло. Спочатку чоловік вирішив, що то косяк риби, проте щось змусило його придивитись і від подиву він ледь не видихнув усе повітря з легень. У прозорій воді було далеко видно, тож рятівник гарно роздивився як справжня, дійсно справжня, русалка тягне людину до поверхні! Вона була тендітна на вигляд, проте людину тягла як невагому. Хвостата дівчина недбало тримала потопельника «за шкірку» як кошеня, а, сягнувши поверхні, підняла хлопчину над собою, обличчям до повітря, намагаючись при цьому триматись під ним. Та електромеханік був не над водою, не на палубі, і тому, попри ці її хованки, чудово бачив сріблястий хвіст, довге світле волосся, що наче жило своїм життям, і білу шкіру. А вже коли вона повернулась й подивилась просто на нього… Відчуття було таке, наче Валентина струмом вдарило від того погляду. Він щосили погріб до них, вже не знаючи в першу чергу намагаючись врятувати людину чи роздивитись морську легенду. Та відстань до чудасії була чималенька, і поки чоловік плив, хтось вже кинув круг і русалка, примостивши свою «знахідку» на рятувальний засіб, швидко, наче срібляста блискавка, зникла в синій безодні. Рятувальник наостанок ще раз пірнув, аби роздивитись її, та де там – вже й згадки немає. Занадто швидка. Оце так… А кажуть: «казки п’яних моряків, що жінок місяцями не бачили», «сплутали морських корів з русалками»… Не брешуть казки, як виявилось.

Валентин  розчаровано виринув, жадібно хапаючи повітря. До постраждалого вже пливла шлюпка і йому полишалось лише подати непритомного хлопця до човна і залізти самому. Та думки чоловіка були геть не з юнаком, котрого намагались привести до тями.

На лайнері всі обговорювали сенсацію. Як русалка не ховалась, її таки помітили. Хтось наче навіть зафільмував на камеру. Нещасним, через якого спричинився весь цей ґвалт, займався лишень судовий лікар. Виявилось, що хлопчина першим помітив морську діву і стрибнув, сподіваючись її чи то роздивитись, чи то спіймати (Логіка? Ні, не чули). Романтичного дурня, який виявляється й гадки не мав як стрибати з висоти, врятувало те, що він не довго був під водою без свідомості і не дуже наковтався води. Однак легкий струс мозку хлопчина все ж отримав. Щоправда лікар, доки вів свого пацієнта до лазарету, собі під носа висловив  сумніви щодо наявності мозку у йолопа, котрий, ледь прийшовши до тями, більше страждає через те, що не роздивився русалку, аніж через те, що ледь не втопився. Валентин йшов поряд і ледве стримувався від посмішки, слухаючи вітіювату українську лайку сивого Петровича. Добре, що хлопчина та його матуся ні бельмеса не розуміли, бо вже б скаргу, мабуть, побігли писати.

Та варто було рятівнику дістатись каюти, як його знайшов якийсь журналіст і буквально закидав питаннями. Електромеханік, спантеличений такою увагою, щиро розповів все що бачив, одночасно дізнавшись, що лишень він русалку і роздивився.

Через кілька днів в новинах вийшов репортаж про дивний випадок. Журналісти намагались шокувати світ черговою сенсацією – більш 50 осіб підтверджували той факт, що бачили русалку! Проте, оприлюднена інформація одразу була жорстоко розкритикована скептиками. Всі вимагали більш вагомих доказів, аніж відео на якому майже нічого незрозуміло (хтось пірнув, хтось когось тримає над водою). Критикували та сумнівались навіть ті, хто був в той день на палубі. Більшість почала схилятись до версії з дельфіном.