Хакер. Каратель.

     Хакер

     Тут Блатний мене спитав про буддизм. Я розповім, звісно, але перед цим послухайте дещо про мене — як, і чому я дійшов до цього вчення. Бо інакше буде важко зрозуміти, що це таке, і кому потрібно. А без розуміння мені не хочеться витрачати час на пусті балачки. Хоча часу у нас тут неміряно, це так. До речі — знаєте, що цікаво? От серед вас найбільше готовими до сприйняття будизму є якраз Блатний, ну і може ще Бандера. Чому  — зможете зрозуміти трохи пізніше. Якщо зможете, звісно.

     Я за фахом програміст. Народився і виріс у Сєвєродонецьку. Заарештували мене за співучасть у створенні злочинної організації, ну і там ще купа статей. Хоча я попав у цей заміс “причепом”, я лише розробив програмне забезпечення для спритних хлопців, які створили схему списування чужих коштів з карток. Адвокат каже — стій на тому, що не розумів, для чого саме призначені ці програми. Тоді у тебе не буде складу злочину. Та мені  і справді було байдуже  - я у справи своїх замовників не лізу. Так можна кожного зброяра звинуватити у вбивстві лише тому, що злочинець використав ніж, який цей зброяр зробив.

     Ну, кваліфікація у мене досить непогана - це я так, об’єктивно. Останні вісім років працював за постійним контрактом на канадську фірму, платили добре, я купив собі квартиру у Сєвєрі, автівку,  на поточні потреби взагалі витрачених грошей не рахував. Оженився, маю двох дітей, здоров’я — без проблем, ходив регулярно у тренажерний зал і сауну. Ну, чого ще треба, здається — живи, і радій.  Але років з сім тому почали з’являтись дивні думки — наприклад, в чому сенс мого життя, і що буде зі мною після моєї смерті? Вважається, що такі думки — про життя, про смерть, про потойбічне існування - у людини з’являються у тяжкі моменти долі, але у мене — навпаки, я почав про це замислюватись, коли не мав у цьому об’єктивно жодної потреби.

     Ні я, ні мої батьки не були релігійними людьми, ніколи не ходили до церкви,  я сам взагалі нехрещений. Тому довелось все починати “з нуля”. Почитав я дещо, так-сяк розібрався,  бачу — ні, з релігією у мене якось не складається. Я за своїм характером  дуже недовірливий, і поки щось сам не помацаю — не повірю, що це “щось” існує. Віра, у своєму чистому вигляді — не для мене. А коли ти читаєш Біблію, і розумієш, що тобі пропонують щиро повірити у нагромадження логічних і фактичних абсурдів, які там ледь не на кожному кроці — то це не дуже надихає, відверто кажучи. Я розумів, що буду не першим і не останнім, кому довелось вирішувати цю проблему, але ж мені від цього не легше. І от у якийсь момент я суто випадково натрапив на твір одного вченого, фізика — про свідомість,  квантову механіку, і зв’язок між ними. Ну, з квантовою механікою я так-сяк знайомий, все ж таки отримав освіту на фізматі, але справді — який може бути зв’язок? В універі нам про таке точно не казали. Це мене так зацікавило, що я за один вечір прочитав цю книжку — і наче пелена з очей впала. Ось воно! Питаєте, що тут до чого? Хлопці, якщо це розказувати в подробицях, і так, щоб вам було зрозуміло — то це розповідь на декілька днів, до того ж ви мало що втямите без відповідної підготовки. Але якщо дуже-дуже спрощено - то все виглядає так, що жодного сенсу, або цілі у людському житті не існує взагалі, і існувати не може. Насамперед тому, що “сенс” і “ціль” — це лише уявні категорії, витвори нашої свідомості. Наш розум так “заточений”, що ці мозкові вихиляси допомагають нам виживати. Насправді ми живемо, і взагалі Всесвіт існує настільки, наскільки це все наявне у наших думках.  Немає думок — немає нічого, лише порожнеча. Не вірите? І правильно, хіба можна такому повірити? Бо коли ти бачиш стілець, то ти розумієш, що він реально існує, бо ти можеш на нього сісти своєю дупою, чи не так? А тут я тобі кажу,  що стілець — це лише витвір твого розуму. Як і твоя власна дупа, до речі. Ну як такому можна повірити? І дійсно, де твій мозок, а де — та дупа, якою ти сів на стілець? Але це все жарти, а те, що я зараз кажу, підтверджено фізичними експериментами. І щоб стулити до купи результати експериментів і наявність твоєї дупи, що сидить на стільці — треба дещо зрозуміти. Але не звичайним, звичним розумом - бо він не згоден бачити нічого складнішого, ніж дупа на стільці. Цей розум треба переналаштувати певним чином, і якраз цим займаються буддисти. І під час буддійської практики твоя свідомість стає здатною розуміти те, що суперечить будь-яким логічним висновкам - але все ж таки існує.  

        Ви все ж таки хочете подробиць? Ну добре, слухайте.

     Практика, яку ви бачили тут у моєму виконанні, називається дзадзен. Це різновид медитативної практики, яка є основоположною в дзен. А дзен, або ж дзен-буддизм - це один із напрямків світоглядної концепції під загальною назвою “буддизм”. Слово “Будда” на санскриті означає істоту, яка досягла вищого ступеня духовної досконалості. У традиції дзен-буддизму вважається, що кожна людина вже є Буддою, але в своєму звичному стані свідомості не в змозі відчути Будду в собі. Також Буддою називають конкретну історичну особистість –  Сиддхартху Гаутаму,  який під час свого життя досяг просвітлення, і став засновником вчення під назвою “буддизм”.  Буддизм – це насправді не релігія, бо не містить предмету будь-якого культу, і не передбачає ритуалів поклоніння.  В буддизмі відсутня концепція бога, якому треба молитись, і який може людині щось дарувати, або за щось її покарати. Вважається, що людина своїми діями, і своїм способом життя сама створює для себе все, що охоплюється поняттями “рай” і “пекло” у традиційних релігіях, і відбувається це у повсякденності – тут і зараз, а також у майбутніх переродженнях, а не у якомусь “потойбічному” житті. До речі, попи можуть бути спокійними - буддизм не вимагає від людини відмовитись від будь-яких релігійних переконань, які є предметом особистої віри.