Розділ 8

Даміан

Я потягнувся до дверей, збираючись таки дійти до магазину. Однак моя рука зупинилась в повітрі, коли за дверима почувся чарівний сміх сусідки, а за ним незнайомий голос:

— Вайлен розказав мені дещо.

— Вайлен, — вона чи то пирхнула, чи то посміхнулась. Я зловив себе на думці, що припускаю, яке саме в цей момент в неї було обличчя. Мара, мабуть, трошки хмурилась. Я почав розбирати її напівтони, бо в більшості вона спілкувалась саме так. Щоправда, нахабності в тоні дівчини не було, а це вже дивувало. Мара ніколи не скупилась на нахабність. — То як давно ви тут чекали, що встигли познайомитись із ним? — ліниво запитала дівчина.

Відповідь їй була не цікава, це очевидно. Але, мабуть, не тому чуваку, що спілкувався із нею. Бо він не змусив себе чекати з відповіддю: 

— О, ну, ми з ним спілкуємось кілька днів. Я організовував сюрприз для тебе, і Вайлен насправді дуже допоміг. 

Дівчина мовчала. А я відчув себе шпигуном, спостерігаючи за ними у дверне вічко.

— Він купу всякого мені розповів, — продовжив тоді дивний чувак, що ледь не нависав над нею.

— І що ж? — голос її був все таким же байдужим, чи стомленим. Важко сказати напевно. 

Я не настільки добре знав Мару, але навіть звідси розумів, що вона відверто нудьгує.

— Ага, що у вас у компанії типу фішка заборонених стосунків. Один зустрічається з колишньою свого брата, інший увів дівчину у найліпшого друга…

— Ну і? — байдуже запитала Мара. Я навіть дещо відсахнувся, трохи здивований. Очікував, що дівчина буде заперечувати. Цікаво, чувак сказав це, щоб що? Подратувати її, спровокувати чи дізнатись, як вона ставиться до чогось “забороненого”? Думаю, останнє — про це свідчило те, наскільки близько до Мари він стояв. Мене дещо дратувало, що дівчина не відходила від нього. 

— Ей, що ти робиш?! — голос Мари дещо підвищився, і я знов притулився до вічка, а рука опустилась на дверну ручку. 

— Думаю, це б вписалось у концепт…

Я не дослухав, відкрив двері й удав здивування при виді їх. Полегшення, що зʼявилось на обличчі Мари, підтвердило вчасність цього втручання. Чувак, що стояв поряд із нею, й не думав трохи відійти. А він точно порушував її особисті кордони. Я привітався.

— Привіт, — Мара якось вʼяло усміхнулась у відповідь.

— Це хто? — це питання чувака ледь не змусило мене розсміятись. Його голос звучав так, ніби я не зі своєї квартири вийшов, а з кімнати дівчини. Мабуть, хтось приревнував. І щойно я відкрив рота, аби зробити йому зауваження, як Мара шокувала нас обох. 

— О, це мій коханець, — дівчина кинула на мене погляд, емоцій в якому я не розібрав. Мара знизала плечима, роблячи крок у мою сторону. — Ти ж і сам сказав, якось дивно виходити з квартири задля привітання від друзів. 

Хлопець поглянув на неї, на мене. Знов на неї. Пирхнув, потираючи шию.

— Не обовʼязково вигадувати всілякі нісенітниці, якщо… 

Я діяв автоматично. Не знаю, чим, та дівчина точно була засмучена. Я опинився поряд із нею,  дивуючись тому, як швидко моя долоня віднайшла її стегно. Як по-власницьки стиснула його. Притиснув дівчину до себе, граючи того, кого, думаю, Мара хотіла зараз бачити — стіну, за якою можна сховатись. 

— Не розумію, якісь проблеми? — спитав тихо. Цей чувак почав мене дратувати ще коли я його тільки почув, тож тут навіть вдавати не довелось. 

Однак, йому вистачило мужності не звертати на мене уваги. Натомість він дивився лише на дівчину поряд зі мною, чия рука лягла мені на живіт в імпровізованих обіймах. 

— Хіба не ти щойно сміялась з… — звернувся він до Мари, але та перервала його:

— Я не казала при цьому, що ні з ким не сплю. Хіба ми не дорослі люди? 

Чувак насупився, дивлячись на неї вимогливим поглядом. Немов дівчина йому грошей завинила або обіцяла те, що давно вже забрав я. Дідько. Думки випадково пішли у цьому напрямку. Я ще не бачив, щоб хтось намагався заявити права на моїх колишніх, і, здається, на краще. Бо неочікувано для себе я відчув необґрунтоване й неконтрольоване бажання продемонструвати невідомому хлопцеві, що він запізнився. 

А ще я відчував, як Мара тремтить у моїх обіймах. 

— Не…

Не знаю, що він там хотів ще за дурницю сказати, бо я підняв її підборіддя. Подивився на неї — дівчина здавалась здебільшого спокійною, але вона й досі тремтіла. Я наблизився до Мари, помічаючи, що вона закриває очі, й наступної миті наші губи зустрілись у поцілунку. Її губи були гарячими. Я відчув, як тендітні пальці стиснули мою футболку під розстібнутою курткою. Дівчина відповіла на мій доторк, розтуляючи губи. Все ще стискаючи рукою її стегно, іншу я повільно підняв, торкаючись її спини, до голови. Повільно провів язиком по дівочій нижній губі.

Пригадав, як то було минулого разу. 

Тоді спершу я поцілував дівчину повільно, ніжно. Так, як, думав, їй мало б сподобатись. Але Мара, здається, хотіла урвати набагато більше. Памʼятаю, як з моєю допомогою дівчина вивчала себе. Памʼятаю, як мені тоді це сподобалось. Її відкритість й безсоромність. І насправді я був щиро здивований. Памʼятаю навіть, як сказав їй, що не вірю, що це її перший досвід. І як дівчина закотила очі.