Домовитись із долею

— Віталінко, чого мовчиш, тобі хоч подобається? — весело запитала Ярослава, власниця невеличкого салону-перукарні, прибираючи волосся після завершення стрижки клієнтки, з якою приятелювала.

Віталіна ж, задумливо сидячи навпроти дзеркала, здавалося, не помічала симпатичну білявку з модною короткою стрижкою, яка дивилася звідти на неї.

— Не чую твого захоплення, — намагалася розговорити мовчазну красуню майстриня.

— Що? — нарешті повернулася до реальності Віта. — Бездоганно, як завжди, Ясю.

Ярослава полишила прибирання й увімкнула кавомашину. За мить невеличке приміщення наповнив підбадьорливий аромат.

— Тож красу навели, тепер розказуй, що тебе бентежить? — зітхнула й співчутливо примружилася Яся.

— Та таке, сміятимешся з мене.

Віта вагалася, чи варто ділитися причиною смутку, яка могла здатися співрозмовниці не надто вагомою.

— Дорогою на роботу сьогодні причепилася до мене ворожка, доволі нав’язлива. Тікала від неї два квартали, а втомившись, зупинилася й зрештою дозволила роздивитися мою долоню.

— Засмутила тебе передбаченням, а ти їй ще й гроші за це дала, еге ж? — з прикрістю поглянула на співрозмовницю майстриня.

— Я б не поставилася до слів вуличної віщунки серйозно, та вона безпомилково назвала події з минулого, про які знаю тільки я.

Нервово постукуючи нігтями по журнальному столику, Віталіна поділилася з Ярославою результатами ворожіння, що зіпсували настрій і посіяли тривогу.

Виявилося, що в лініях на долоні ворожка побачила невідворотні неприємності на роботі й в особистому житті, які вже найближчим часом мали ускладнити життя жінки.

— Не уявляєш, як паскудно тепер від очікування халепи з усіх боків, — погляд Віталіни знову став похмурим і замисленим.

Ярослава рішуче взялася шукати контакт у телефоні й за мить, дивлячись у вікно на залюднену вулицю, вже запрошувала незнайому Віталіні жінку до салону поспілкуватися за кавою.

— Втомилася в офісі, Маринко? Розумію, кицюню, — щебетала у слухавку Яся. — Надовго ми тебе не затримаємо, лише подивися одну гарну людину. Чекаємо на тебе, дорогенька.

— Це та сама Марина, яка ще школяркою одержала відьомські здібності від чаклунки, що помирала? — з острахом уточнила Віта.

— Саме так. Відтоді вона не раз рятувала знайомих. Кажуть, одній родині навіть допомогла позбутися давнього родового прокляття. Та не бійся, ця відьма зовсім не страшна й не бере грошей на відміну від тієї вуличної віщунки, що напророкувала тобі купу «приємностей».

Менш ніж за пів години приятельки почули впевнений стукіт відьомських підборів. До салону увійшла висока молода жінка й одразу засміялася, зачепивши головою китайський підвісний ліхтарик.

— Давно не бачила тебе й дуже скучила. Чому так рідко заходиш? Ти ж мешкаєш неподалік, — Ярослава щиро раділа зустрічі з Мариною.

— Ти ж знаєш, Ясю, я не люблю стригтися — максимум інколи підрівняти кінчики. Та й колір мене поки що цілком влаштовує.

Марина розправила своє розкішне темне волосся й сіла за журнальний столик пити каву, яку турботливо приготувала власниця перукарні.

Трохи ніяковіючи, Віталіна розповіла новій знайомій-провидиці про похмурі передбачення й поцікавилася можливістю відвернути неприємності.

Допивши каву, Марина поставила горнятко на столик, і їхні очі з Вітою зустрілися. Віталіна намагалася витримати погляд відьми, та раптово відчула тремтіння в руках.

— Я б не радила тобі хвилюватися через те, що ще не сталося, — спокійно мовила Марина й узялася розглядати долоню Віти.

— Вулична ворожка точно розповіла про моє минуле й сказала, що я неодмінно невдовзі муситиму пережити халепу, — жалілася стривожена білявка.

Марина попросила Ярославу знайти звичайну свічку та серветки. Свічку вона передала Віталіні, щоб та тримала її, уявляючи всі можливі неприємності, які можуть трапитися. Це просте дійство викликало вир невеселих думок, що заповнив свідомість дівчини, і вона заплакала. Втішивши нову знайому, Марина взяла свічку до рук, щось прошепотіла й загорнула її в серветки.

— Дивись, цю свічку запалиш сьогодні перед сном. Тільки будь обережною: свічник із міркувань безпеки краще поставити на металеву тацю.

Після настанов Віті Марина неохоче погодилася на пропозицію Ярослави підрівняти кінчики волосся.

Наступного ранку Віталіна зауважила, що при світлі заговореної свічки сон був міцним. Настільки міцним, що мелодію будильника на телефоні вона геть не почула. Зрозумівши, що не встигає вчасно на роботу, взялася писати повідомлення колезі й подрузі Оксані, яка завжди рятувала в подібних ситуаціях:

«Раночку, дорогенька! Запізнююся щонайменше на годину. Якщо гадюка з’явиться раніше за мене, не забудь, будь ласочка, сказати їй, що я зранку поїхала на узгодження проєктної документації».

«От і добре. Тепер можна не поспішати й навіть зайти кудись випити кави», — з полегшенням подумала світловолоса красуня й узялася наносити макіяж.

Спокійно допиваючи лате в кав’ярні поблизу дому, Віта почула телефонний дзвінок, а потім стривожений голос Оксани: