Сповідь

Що ти питаєш? Що дійсно? Він їв, чи я це придумав? Та сам ти придуманий! Заберіть у цього добродія гранчак, бо йому вистачить.
Ви, шановний, наче нормальний, а коли щось уявите, то самі потім не вірите своїй уяві.

Коли я брехав? Завжди правду кажу!
Покладіть цього буркотуна он туди на лежанку, щоб не молов дурниць, бо він мене починає дратувати.
Макітру йому на голову й баняків на ноги.

Що далі?! Не звертати уваги на нього! Ну добре.

Далі була історія від домовика. Він мені дав згоду переказати. Наче на сповіді, попу оповів усе своє життя і про всіх, хто жив тут.

"Коли побудували хату, то мене й започаткували в ній. Тільки не так, як у вас, людей, водиться. Нас, домовиків, започатковують у корзинці. Це справжній ритуал наших пращурів. Робиться на великі свята, але не церковні, щоб ти знав. Бо попи нас не люблять і називають бісовою силою. Хоча то вони у своїх сутанах виглядають, як чорти. Так от, є обрядові свята, й нас гарно започатковують після Маковія.

Коли все вже зібрано та заховано до комори. Якщо ви бажаєте домовика на добро, то його треба зробити до Коляди. А краще осінню, на свято врожаю, бо тоді саме найкращий час. Рівнодення вирівнює енергії, а в ці часи відчинені дуже сильні потоки добробуту.

Треба зібрати десь жменю всіх видів насіння, які є у вас у коморі. Викласти у якнайгарнішу посудину, яку ви дістаєте на свята, та перемішати все ретельно. Затопити піч, і на столі, де ви завжди вживаєте їжу, все це робити.
Запаліть світильник. Зауважу, не свічки, а світильник на оливі або на жирі. То не є складно, але важливо. Головне, щоб гніт був гарний. Олива або жир має бути природний, справжній, бо то символ добробуту.

Візьміть шматок від своєї одежі, наприклад, натільної сорочки. Має бути шматок жіночої та чоловічої тканини.
Загорніть насіння в ці шматки тканини. Один шматок — то голова, а другий — тіло. Голова в чоловічу тканину, а тіло — в жіночу. Зшийте ті частки між собою. Чоловічу частину шиє жінка, а жіночу — має шити чоловік. Але не просто мовчки, а кажіть такі слова разом, біля світильника:

Шиємо не ляльку, а духа помічника,
Домовика-хранителя — боронителя!

Духа добробуту нам на радість,
Ворогам на муки та слабкість!

Хай хата ця буде в достатку,
Горе обминає злодіям у горлянку!

Радість та свято в хаті буває,
Біда та напасть геть заблукає!

Бережи нас домовик-хранитель,
Будь у хаті ратівник-спаситель!

Бережи від ворогів та заздрісників,
Відведи від ганебних загарбників!

Хай буде так! Буде так!

Як шиєте все це, то й промовляєте постійно. Придумайте імʼя для домовика та разом тричі проговоріть на ляльку. Постеліть у корзині, наче для немовляти, й покладіть туди ляльку та різні смаколики.

Поставте під піч та промовте:

Як вік хаті — вік тобі,
Міцність хаті — сил тобі,
Добробут хаті — благ тобі,
Домовик у хаті — мир тобі.

Після того туди й не лазьте та не витягайте, якщо не збираєтеся переїжджати до другої оселі. А що робити в такому разі, то не скажу.

Так мене започаткували. Та був тоді в хаті в цих добрих людей кіт рудий, як я зараз. Він наді мною взяв опікунство, тягав мені їжу та грався зі мною, поки я зростав. Тому я й схожий на кота.
Хто з домовиком грається, тим і переймається.

Ці люди були заможні та мали добробут завжди, бо я їм допомагав.
Діток у них було пʼятеро, усі здорові та гарні. Довго ми так жили разом, аж поки не почалася війна. Тоді з усього села ця хата лишилася цілою. Як до хати заходили загарбники, то я їм тут давав таких стусанів, що вони тікали далі, ніж бачили. Та й до будинку боялися потім підійти.

Так сталося, що хату покинули. Усі вирішили перебратися в місто. Тому і продали тобі, довівши її до тями. А я вже повʼязаний із цим будинком назавжди. Він помре, і я з ним теж. Отака історія.

Тому, якщо хочеш добробуту, то слухай мене — й буде тобі добро та радість."

От така переказка, шановні гості. Можливо, дещо я не розповів, та то вже інша історія.