Він мав бути мертвим...

Нікуа.

І справді, незабаром були вирішальні дні. Ми більше не могли тягнути. Треба було діяти рішуче та без помилок. Проте, нічого не проходить ідеально, любий читачу.

...................................................................................................

-Але хто наважився вас викрасти і навіщо? - по дорозі Максим намагався зрозуміти та довести до логічного мислення низку подій, що відбуваються. 

-Я думаю, що той, хто стоїть за замахом на Жасмін - є відповідальним і за викрадення мене, власне. 

-Це все дуже дивно.

Ми спустилися до сховища вулкану, де наші без пяти хвилин молодята вже були. Так-так, саме та кімната з фоліантами та різною всячиною.

Максим усадив дівчину на канапу. Вона виглядала слабкою. 

-Чекайте, в мене тут було десь дещо, що може стати на у нагоді. 

Я почав гортати одну з книжок. На сторінках були зображені різні трави та їхній опис. Що, від чого і для чого. Максим підійшов поближче та став слідкувати за моїми діями.

Максим.

-Вы хочете знайти щось, що допоможе Жасмін повернути голос та швидше одужати?

-Так, але не гарантую, що знайду. Бо тут така ж проблема, як і з пророцтвом. Багато втрачено, рукописи старі, я навіть і не планував ніколи до них повертатися, бо сучасна медицина досить розвинена, щоб припинити збираби лікувальні гербарії, але я все ж таки це робив для розваги, як камінці, які ви бачили в мене в наметі, - старець проводив пальцями по кожній перегорнутій сторінці. Коли потрібної інформації не було, гортав далі. - Але це просто було як хобі більше. Як бачите, діти, нічого не робиться просто так. Усе стає в нагоді, - раптом його палець зупинився на одній із сторінок. - О, є, знайшов. 

Він схопив книжку та тримаючи її однією рукою розкритою на потрібній сторінці, підійшов до старовинного серванту. Усе що його цікавило - це одна з шухлядок. Нікуа дістав пару маленьких пляшочок. Відкрив їх та висипав якісь сухі порошечки в пластиковий стаканчик поруч із ним. 

-Що це? - я знав, що йому можна довірити здоров'я Жасмін, проте нерозуміння того, що відбувається- трохи лякало мене. 

-Це пил каміння чорних пазурів, - він вказав на одну з пляшок. - А це, - перевів палець на іншу. - Це порошок засушених листків дикої троянди. Тут у нас також, - старець почав перебирати інші пляшечки одна за одною, - дика польова бджола, квітка вулкану та, - його рука схопила останню пляшечку, - свята вода з йодом.

-Свята вода з йодом? А що так можна було?

-Так, якщо йод теж святий.