Чаптер 42. Молоко

Каруа.

Це дивакувате створіння з цікавістю дивилося на мене, як і я на нього. Але приліт його мами мене трохи злякав. Так-так, його мама була саме та незрозуміла мені істота, яка впала біля мене, я так розумію, вчора.

Я стояв як закляк.

Ну, що мені далі робити тепер я, чесно кажучи, не знаю. Тікати? А сенс? Впіймає. Якщо я тут, то отже я їм потрібен для чогось, тож тікати не вийде.

Малий сказав, що я тепер можу їх розуміти, бо допоміг істоті-старшій, то це виходить, що вбивати вони мене не збираються?

Чи їсти?

Хоча в моїй ситуації це одне й те саме.

Велика самиця (я сподіваюсь, що самиця, бо якщо це «мама») сіла в гніздо, а немовля пригорнулося до неї. Вони потерли головами один одного, і малеча пригорнулося до шиї самиці.

-Мамо, мій новий братик голодний, як і я, - очі слоно-птаха перевели ракурс на мене. І тут я просто ледь не втратив свідомість. У цих очах був цілий Всесвіт. Я серйозно. Очі малого були чудові, але очі мами просто змушували втратити змогу розмовляти. Ти просто дивишся на них і все.

Темно-сині з фіолетовими переливами. Золоті зіниці. І купа, просто численна купа дрібних цяточок. Де-не-де з орбітами навколо своєї осі розкидані зірки. Таке відчуття наче ти дивишся в очі самого Космосу. І розумієш, що ніколи не зможеш осягнути красу Божественного творіння. А все, що ти можеш – то просто бути в повному захваті від побаченого.

-Шаную, Каруа!

Ого, ми вже й познайомитись встигли? Нічого не пам’ятаю.

-Прошу, але звідки ти… ви…, - навіть не знаю, як до неї правильно звертатися. – …знаєте моє ім’я?

-Шаную, Каруа, дозволь тебе нагодувати, - велике крило здійнялося вгору, і я побачив згорток червоного кольору. Голод у мене був дикий. Скільки я тут був? Майже тиждень?

-Дякую! – спочатку я невпевнено взяв цей пакунок, почав його розгортати, але відчувши запах запашної випічки та теплого молока – інстинкти взяли гору і я почав жадібно вбирати в себе все, що було схоже на їжу з цієї тканини.

Птахо-слоненя залізло під маму та почало смоктати молоко.

-До речі, молоко дуже добре, тепле. Смачне, солодке. Це якась особлива порода кіз або корів?

-Я тут єдина коза чи корова, - не знаю чого, але я різко відсторонився від напою, подивився на малого, що смоктав грудину матері, потім на ємність з молоком, скинув плечима та продовжив пити, зі словами:

-Байдуже, мені смачно та й все тут.

Стоп, а чому я братик?