Чаптер 39. 1/8 (дубль єдиний, сцена 2)

Нікуа.

Дзвінок від Максима здався мені дивним. Не можу сказати, що я не зацікавився їхньою знахідкою в наметі Каруа. Проте, питання про місцезнаходження хлопця все ще залишалося відкритим.

До намету я прийшов не сам. Зі мною були наші експерти (так-так, ми теж знаємось на здобутках цивілізації). Надворі 21-ше століття, будь ласка, пам’ятайте про це, добре? Треба дослідити, що за залишки речовини знайшли Максим і Шерман.

Коли ми зайшли до помешкання, знайшли лише Шермана.

-Де Максим?

-Тут з’являлася Жасмін. Сказала, що її намагались вбити, він пішов до лікарняного намету. Виглядав схвильованим.

-Вбити? – перепитав я, проте спокійно. – То ми про це знаємо. У неї в крові знайшли залишки отрути. Лікар сам особисто йому про це сказав.

-Це так, але… - погляд хлопця впав на моїх попутників. Я зрозумів, що інформація не для зайвих вух, особливо, у період, коли довіряти не можна нікому, крім себе.

-Добре, зараз розберемось із цим, де пляма? – Шерман вказав на пожовклий шматок килима. – Ясно, Кер та Шроп, - звернувся я до хлопців. – Подбайте про те, щоб ми дізналися звідки це взялося. Чекаю зі звітом у себе до сутінок.

Хлопці кивнули, поставили свої робочі кейси поруч із ореолом невідомості та почали працювати. Рукавички, пакети, розчини різні. То вже їхня справа.

Ми з Шерманом вийшли на вулицю. Не зупиняючись, мені стало відомо, що хлопці бачили силует нашої пацієнтки. Вона вказала на якийсь кулон під  ліжком.

-Думаю, це важлива зачіпка для нашої справи. Цікаво також, що за пляма в наметі Каруа, можливо, воно все якось пов’язано.

-Ви теж думаєте, що отрута, яку ввели  Жасмін та пляма можуть бути однією речовиною?

-Дуже не хочеться в це вірити, Шер, але, у наш час можливо все, і добре і погане, то вже залежить від фантазії наших ворогів, - на вулиці було доволі спекотно, проте прохолодний вітер трохи охолоджував наші тіла. – Тоді рушаймо прямо до лікарняного намету. Думаю, що Максим там, раз Жасмін указала на кулон під ліжком.

Каруа.

Моє обличчя відчуло якусь прохолоду. Рідину. Легкий затхлий сморід. Я не був певен, що я все ще живий, проте міг рухати тілом і головний біль вщух.

Раптом щось слизьке та шершаве пройшлось по моєму обличчю, я протер його рукою та розплющив очі. Краще б я того не робив. Якесь дивне мале чудовисько дивилося на мене з заздрісною дитячою цікавістю.