Чаптер 32. Гегемонія кохання

Нікуа. 

Чи мав би я це розказати їм одразу, навіть і не знаю. Чи мав би я про це їх попередити як тільки вони прийшли, щоб у них була змога зробити вибір чи хочуть вони нам допомогти?

 Боже, звісно ні. Що за нісенітниці. 

Це доля, це Божа благодать, якою вони наділені. Але не всі плани небес стають відомі, а тим більш зрозумілі людям, одразу ж як тільки ми задаємось питаннями про щось нам незнайоме. 

Ось ти, наприклад! 

Та не я-кай там у своєму кінотеатрі в твоїй шизофренічній голові.

Які питання тобі час від часу заважають жити? (Назвемо це так).

У чому сенс мого життя? Тоді постає наступне питання: А де сенс твого життя був увесь цей час? Усе що ти робив? Для кого це? Для тебе? Для твоєї внутрішньої дитини? Для soulmate?

Чому тоді ти не вбачав сенс у всьому тому, що робив до того як у тебе зявилось це питання? 

Чи можливо воно з'явилось не від відсутності сенсу, взагалі, а від його втрати? Чи може ти забув, для чого ти живеш? 

А чи знав ти взагалі для чого ти живеш, чому саме ти там де ти зараз є. Най навіть ти сидиш і читаєш це все на унітазі. Чи просто від нудьги. Ти є. 

Тут і зараз. 

Так з унітазом сцена так собі, але, я вас благаю, близько половини людей читають в туалеті від нудьги. І те, якщо телефон в кімнаті не забув.

Та зараз не про це.

Ось список питань, знайди в ньому себе:

1. Для чого я народився?
2. Коли я одружусь?
3. Скільки дітейв мене буде?
4. Чи сяду я колись до в'язниці?
5. Я - гей?
6. Можливо, я лесбійка?
7. Коли я помру?
8. Від чого я помру?
9. Можливо, я буду перший в історії людства в чомусь?
10. В чому я міг би бути першим?
11. У мене рак?
12. Він мене зраджує?
13. Я йому подобаюсь?
14. У чому сенс мого життя?
15. Як знайти справу свого життя?
16. А чи правильно я живу своє життя?
17. Може не варто їсти на ніч?

Тощо.

Знайшов себе? Вітаю, ти здоровий.

Ці питання абсолютно адекватні і нормальні, але відповідь на них одна: життя покаже. 

Іноді людям треба спочатку спитати, потім побачити, відчути, прожити, порівняти, як було до, як після. Як було без, як стало з. І лише тоді вибір буде рівномірно виваженим. 

Страх- гальмо. Але не треба тут зараз іти кидатися з мостів без страховки і так далі. Люди добрі.

Страх - по-перше, індикатор небезпеки, який може врятувати наше життя, і до нього треба прислухатися. Але він не завжди виправданий. Якщо ви відчуваєте Страх на вершині 10000 метрів, бо можете впасти - тоді, так, тут страх адекватний. 

Але якщо ви відчуваєте страх перед початком нового бізнесу, то це вже - причина аналізу. Чому я боюсь? Що мені може дати ця ідея в результаті? 

В страхи, в яких ви не втратите життя, варто іти. Розвиватись та пробувати щось нове. Бо це, у даному випадку, - показник прогресу. Вашого прогресу.

Тому перш ніж вимагати відповідь, спитайте себе: а чого я хочу і чого я боюсь? Чи є між цими відповідями гармонія?

Наприклад, я хочу жити в США, а зараз живу в Києві. У мене є робота, стабільний заробіток, але там можливостей більше і можна більше заробляти. 

А чого я боюсь? Літати, не хочу починати все спочатку.

Чому не хочу? Бо боюсь, шо пізно вже та і куди мені? Це все блокатори, які блокуючи ваші дії. Це дисгармонія страху та бажання. 

А гармонія - це "я хочу жити в США, але боюсь починати все спочатку, проте відчувати страх це абсолютно нормально, тому що наші емоції та відчуття нас бережуть, але я можу знайти спосіб, як безпечніше переїхати, та працювати з "0", аби здійснити свої мрії".

Повернемось до питання із сенсом життя. 

У чому, наприклад, мій сенс життя? Наразі в написанні цієї книжки. Потім у тому, щоб насолодитися кавою. А нещодавно був у порятунку острова. Але і там кожного дня сенс був різний.

У житті сучасної людини не може бути лише одного сенсі чи мети. 

Ми багатогранні. Мій сенс у тому, щоб приносити користь собі та іншим. 

Якщо ти дівчина чи жінка, яка дуже хоче вийти заміж, наприклад, то я тебе розумію, багато хто хоче. Але уяви, що ти вже там. У кімнаті своєї мрії, ти бачиш шлюб, дітей, себе щасливу ,тобі те транслюють на телебаченні, і що тепер? Настав час мріяти ще про щось? 

Як тільки ми досягаємо певної мети і плануємо щось нове, змінюємо цілі, то змінюється і сенс.

Тому на багато питань просто немає однієї точної відповіді, бо все постійно змінюється. Є лише життя, з яким ти можеш щось зробити кожен день, і яке і відповіддю на твоє питання.

Питання: від чого я помру? 

Існує клінічна смерть, ти можеш померти ще не раз. І причини завжди будуть різні. А може причини і не буде якоїсь глобальної. Я, наприклад, мрію померти уві сні. Просто тіло припинило працювати, тому що вже час іти додому.

Вам, мабуть, цікаво чому я вирішив присвятити цілу главу таким глибоким і філософським роздумам.

Ще і на порозі кульмінаційних моментів в тексті. 

І знов питання? Чи не так?

Жасмін і Максим - такі ж люди, як і ми з вами тут усіма. 

У них є вибір і зараз, вони можуть легко забратися з острова, але, пам'ятаєте, що сталося з Жасмін, коли вона спробувала скористатися човном? 

Життя! Воно кероване Богом, у нас є вибір, але якщо від нього буде гірше, буде щось, шо може нас убити, а нам ще не час, то нам нададуть альтернативу, яка є вигідною нам. 

Жасмін і Макс - не Боги, не суперлюди, але в них є кров, генетика пращурів, кохання одне до одного та чистота почуттів. І вони потрібні нам тут і зараз.

Так, Жасмін залишилась і ледь не вмерла від отрути, але чи вижила б вона взагалі на шляху додому. І також, чесно, вона іноді така отруйна сама, що добре, шо отруту її ввели шприцем, а не укусом, бо вся фауна б вимерла. А в нас і так її не так уже й багато. 

Я люблю її, як дочку, але діти теж іноді бісять. 

Максим одразу вирішив залишитись, можливо, чоловічий азарт, а, можливо, через Жасмін. Хтозна.