Чаптер 31. Без Назви

Максим.

Чесно? Мене охопила паніка. Коли я побачив, як її маленьке тендітне тільце кидає в різні сторони, я не знав, що мені робити. 

Хотів кинутись, допомогти, проте міг би зробити лише гірше, тому відступив. 

І ми вийшли. 

А Жасмін була там абсолютно беззахисна, і якась тварюка точно за цим стояла. Я в тому просто впевнений. Але ж тільки хто?

І де вона зараз? Чому я її не бачу?

Мої очі ненароком поглянули вгору, там була дзеркальна стеля. Чи дивно це для намету? Так!

Чи дивно це для намету-лікарні? Більш ніж!

Але я відчув чиюсь руку на своєму плечі. 

Невже я зараз знову зможу її бачити? 

Я повернув голову і зустрівся поглядом з власником руки. 

То була не Жасмін. Її я все іще не бачив, однак дуже сподівався, що вона десь поруч. 

А голос руки мовив до мене обличчям лікаря, який тільки що був у моєї дівчини. 

Добре, що вона думок не чує, бо дала б зараз ляпаса, а не те, що я хотів би.

-Максим, нам треба поговорити з вами та старцем Нікуа. Справи кепські.

-Як Жасмін? - лікар хотів уже був іти, але я затримав його своїм питанням.

-Жива, проте ще один такий випадок протягом місяця, і, не дивлячись на здоровий та молодий організм, допомогти ми їй вже не зможемо. 

-Тобто, що ви маєте на увазі? 

-Кличте старця, будемо розбиратися, за 5 хвилин у мене в кабінеті. У пацієнтки наразі 2 медбрати, вони озброєні, але зараз перевозитимуть її до мене з усім приладдям та крапельницею. Ах так,  і це, я думаю, нехай краще поки що побуде у вас, - він віддав мені 2 кулона. І пішов до себе в кабінет.

Я швидко пішов шукати Нікуа, бо поруч його не було, але на щастя він вийшов з-за кутка коридору. 

-Старцю, нас кличе лікар! Сказав, що справи кепські. 

-Звісно, ходімо, - ми направилися до кабінету лікаря, - як Жасмін?

-Сказав, що жива, але ще 1 такий випадок протягом місяця, і вона.... 

-Не продовжуй, я зрозумів,  - ми увійшли до кабінету.

Без зайвих слів почалась розмова про головне одразу ж як ми сіли на крісла навпроти лікаря:

-Це отруєння, зміїною отрутою в основному. Потрійна доза вперемішку зі снодійним та ще якоюсь гидотою, яку в неї вкололи. Потрібні додаткові аналізи, - голос лікаря ставав серйознішим з кожним словом. - Ми перевіримо камери , чи хтось приходив, заходив до неї в намет.

-Я думаю, що треба комусь з нас залишатися з нею і наметі. Бути постійно поруч, по декілька людей. 

Раптом у двері постукали:

-Старцю, - це був Шерман. - Ледь Вас знайшов. У мене погані новини, - озвучуючи свої слова, він вмостився в одне з порожніх крісел кабінету, - Фрагмент з пророцтвом справжній, його вивіз хтось з острова рік чи два тому. Професор Лондонського університету історії та мистецтва Великобританії давній знайомий мого дідуся, вони товаришують, то він йому сказав, що плиті, яку знайшли біля Стоунхенджа, вже більше кількох тисяч років. Але є дуже мізерні залишки не схожої на тамтешні краї землі. Схоже на все, вона звідси, - Шерман протер рукою потилицю та шию. Я попросив дідуся домовитись про участь в аналізі і поки що не оголошувати результати публічно, але в нас лише 4 дні. А у Вас чого такі обличчя похмурі? Щось сталося?

-Жасмін намагалися отруїти! - я посвятив Шермана в подробиці місцевого криміналу.

-Нахана міхуаїна, жрес прол лого, - ну, якщо робити висновок з інтонації, то він вилаявся.

-Згоден, - старець надалі зосередив нас усіх на роздумах, як краще вчинити. - Шерман, ти молодець що вибив 4 дні, тепер ми хоча б знаємо, скільки в нас часу лишилось.

-Емм, до чого саме?

Очі Старця та Шермана почали червоніти, а потім темнішати. І Нікуа озвучив страшне...