Чаптер 29. У коханні сліпоти не буває, лише легка шизофренія

Старець Нікуа.

Ну що ж, любий читачу, от ми і знову зустрілися. 

Як бачиш, ти вже дійшов кримінального розділу. Тож, вітаю, ти затятий психопат, як і автор(и) цього твору.

Я б кинув це все читати ще на першій главі. Але не можу, бо частково його написав.

Давай одразу ж до суті. Жасмін лежить в лікарняному наметі, непритомна. Її стан охарактеризований як псевдолетаргічний сон. Мозок працює, реагує, тіло теж, але вона повністю в стані релаксації. Це як медитативний сон, і це не смертельно, хоча і не дуже зрозуміло, що з нею взагалі робити. Тож наша мета - віднайти втрачену частину пророцтва, бо від нього залежить стан Жасмін. І перевіряти ми будемо всі можливі варіанти його місцезнаходження.

Коли ми зайшли в палату, моя Провидиця лежала на ліжку, а в Жасмін був послаблений пульс. Провидицю вдалося швидко та легко розбудити, проте вона нічого не пам'ятала. Вважала, що просто заснула та і все. Але я одразу відчув негаразди. 

Лікар опікувався Жасмін, вона виглядала ще бліднішою, аніж була, коли ми залишили її тут саму. 

Але якесь дивне відчуття мене все ж таки не полишало. Я дивився на неї в ліжку і бачив її нерухому та несвідому, але все одно ніби вона десь тут стоїть. 

Ніби ми не одні в палаті.

Я вирішив подивитись на Максима, він виглядав схвильовано та зосереджено. 

На прохання лікаря я вийшов з намета та пішов шукати медперсонал для взяття аналізів.

Максим.

Вона лежала. Хтось явно намагався заподіяти їй шкоду. Їй, тут, коли вона така беззахисна та самотня. Я не думаю, що Провидиця заснула від перевтоми, вона виглядала досить свіжою, коли ми йшли звідси до пана Нікуа.

Щось тут нечисто, і треба якомога швидше зрозуміти, що і в якого біса тут узагалі відбувається.

Раптом, я відчув як мій кулон почав нагріватися. Таке з ним відбувається лише коли Жасмін поруч. Однак, доки вона тут лежала до того як ми пішли до Нікуа в намет, він не нагрівався. Тож вона має бути в свідомості. 

Щось відбувається з нею, а я не можу їй допомогти і це - найжахливіше відчуття, коли ти безсилий задля коханої.

Так, я думаю, що те, що я зараз до неї відчуваю, і є коханням. Я хочу захистити та пілкуватися про неї і мне все одно чи хоче вона того чи ні. Але, дуже сподіваюся, що хоче.

За кілька хвилин Нікуа повернувся з медперсоналом, і вони почали брати кров у Жасмін.
Потім їй зробили якийсь укол.

Жасмін.

Я стояла навпроти себе ж. Безсила, звук на пристрої потроху стабілізувався, тож покращився і стан. Я не знала, що мені зробити, щоб хоч якось привернути увагу когось із присутніх, бо все було б даремно. 

Я гралася кулоном на своїй шиї, раптом я побачила, як Максим торкається свого кулона та дивиться в мій бік, так ретельно, ніби і справді бачить мене. Я вирішила це перевірити, почала до нього підходити, проте його погляд від того не змінився. Тепер, коли я стою зовсім поруч до нього, торкаюся його чола, і на моєму обличчі розгортається легка посмішка від задоволення просто бути поруч із чоловіком, який мені шалено подобається, якого я хочу бачити біля себе кожного дня. І я лише зараз це усвідомила.

І тут мою увагу привернули наші кулони, так само як і його. Вони почали світитися та магнітитись одне до одного. Але Максим не дивився на мене і, звісно ж, він не бачив саме мій кулон. Він підійшов до шухлядки поруч із ліжком Жасмін, тобто мною. Відкрив її та дістав звідти кулон, який ... світився.

Так, він дійсно світився. Ой леле. Невже це..? Це і справді сила кохання. 
-Приклади його до неї, можливо, так ми щось дізнаємось, - підказав старець Нікуа. Максим обережно поклав кулон мені на шию, і його, що звисав з нього, примагнітився до мого. Але я все одно не прокинулась.

-Бліін, і це теж не спрацювало. Ну, ви серйозно? - і тут я вловила на собі погляд Макса. Я почала озиратися навкруги, але він явно дивився прямо на мене.

-Я один це бачу? - усі переводили погляд то на мене, то на нього. Але я не певна була, що інші мене бачать, можливо, це лише через те, що вони не розуміли, чому Максим дивиться в пусту точку.

І тут Макс випростався, а його кулон усе одно тягнувся до мого. І мій так само ж, як і той, що був на Жасмін. Проте, коли він розіврвав контакт між кулонами, його очі мене загубили. 

І так, я знову була напівпрозора, як тільки стан мого фізичного тіла стабілізували.

-Ти бачив Жасмін, - почувся голос провидиці. І це було не питання. 

-А ви всі - ні? - він був трохи здивований, і явно поки що не до кінця усвідомлював, що коїться взагалі.

-Ні, - відповідь пролунала хором. 

Старець Нікуа продовжив за всіх:

-А ну, Максиме, візьми-но її кулон і притули до свого. Чи побачиш ти тоді її знову? - він так і зробив, і так, він побачив мене знову. 

-Я бачу її, - він почав підходити до мене швидким та впевненим кроком. За мить ми вже стояли поруч. Зі сторони це виглядало наче в нього шиза. Чесно. Але він мене бачив, і це було чудово. Його рука провела по моєму волоссю, і все одно, що всі дивляться.

Але Провидиця вирішила не гаяти часу та пояснити, що сталося, а це доволі цікаво.