Чаптер 15. Необхідні деталі історії острова

Жасмін.

Час швидко промайнув до 5 години вечора. Десь за хвилин 5 після того, як пішов старець Нікуа, я почимчикувала в душ. Ледве теплий, як і казав лікар. Мене це трохи розслабило. Я вийшла, в голові не паморочилось, не нудило та не водило. Боже, згідно кіношних штампів, у мене стан, як у вагітної був сьогодні. Боже, невже є період, коли ти все це відчуваєш кожного дня, або ба гірше, кожну годину чи хвилину?! Сподіваюся, мене це мине!

Коли я вирішила піти в душ, взяла необхідні речі з собою - уже червоний сарафан та капці -, бо Максим тоді залишався в наметі. А я бачила, як він на мене дивився в момент нашої розмови. Мені здалося, що ми були близькі до поцілунку, і я читала наче бажання в його очах. Але знову ж таки, це все можуть бути мої фантазії, а чоловік просто думав про щось своє. Не варто злітати надто високо, бо впаду надто низько і.... боляче. Буде боляче ... знову я вже просто не витримаю.

Після душу Максим ще був у наметі, але коли я вийшла, у мою сторону дивилися не лише теплі блакитні очі, а й хтиві карі. Каруа. А він що тут робить?

-Жасмін, ти як себе почуваєш? - турботливим тоном запитав Максим.

-Так, я чув ти втратила свідомість, усе добре? - Каруа, одягнений в легкі білі штані та сорочку, підійшов до мене та обійняв за плече.

-Так, усе добре! - "що ти тут робиш?" питаю я в голові цього хлопця.

-Я дуже злякався за тебе, - Каруа обіймає мене та притискає до себе, стаючи спиною до Максима, а я ловлю засудливий погляд у вогняних бісиках Макса. У нього жовна заходили. Але я намагаюся відвести очі, щоби знову не надумувати собі ревнощі з боку хлопця. Може, вони тільки що домовились піти кудись, поспішають, а Каруа затримує їх.

Максим.

От хтивий покидьок! Що він хоче від неї? 

Хоча, частково те саме, що і я. Бо дівчина шикарна, але я хоча б руки тримаю при собі. 

А їй, цікаво, подобається така увага? Як спати зі мною, то плаче, а як до нього в обійми, то навіть не дригається. 

А, хоча ні, стійте, бачу як відсторонюється.

Я тисну язиком по своїх зубах, а хочеться стиснути дечию горлянку і влаштувати цьому декому хронічну нестачу повітря в легенях. 

Відчуваю, як жовна на моєму обличчі видають рівень агресії, що пульсує в тілі. Намагаюся опанувати себе. 

Боже, 2 дні, а мене трясе від ревнощів. Я за натурою, узагалі, не ревнива людина, а тут таке. Я завжди розумів, що якщо в партнера немає голови на плечах, або є, але втрачається від пристрасті до когось іншого, то відносини треба завершувати. Бо людина втратила розуміння твоєї цінності в своєму житті. Чи навіть ніколи і не мала. І це не моя провина, а просто партнер чи сам собі брехав, чи змінив свої смаки. А догоджати смаку кожного - ну його на хєр.

 Навіщо обманювати і себе, і інших? Таке буває. Почуття проходять.

Я ніколи не зраджував. Та і не починав нові відносини, доки був у старих. У мене було колись, що зустрічався з дівчиною, але потім коли ми розійшлися, я почав зустрічатися з нашою спільною знайомою, яку знав одночасно із колишньою. Проте, це було 3 місяці потому як ми вирішили розбігтися.

І я ніколи не ревнував. 

НІ-КО-ЛИ.

А тут зі мною прям щось сталося.

Каруа.

Як тільки до мене дійшла новина про Жасмін, я жахнувся. Невже таке могло статися з цією квіткою? Так, вона мені сподобалась. Так, вона доволі сексуальна та тендітна, і мені було приємно з нею розмовляти. Але я не маю якоїсь захмарної закоханості або бажання її згвалтувати. 

Тому я не розумію, чому відчуваю напруженість від інших, коли контактую з Жасмін.

Я ж не Прер, через якого уже багато століть на нашому селищі лежить прокляття. І лише ці двоє, схоже, можуть нас врятувати. Хоча, дивно, що вони ще не пара. 

Побачивши в наметі Максима, я привітався, хоча той і окинув мене незадоволеним поглядом.

Так і хотілося кинуть в'їдливе: "Ей, хлопче, я прийшов з миром! Не кидайся на мене тільки!" І скласти пальці літерою "V".

Проте, за розмовою він трохи охолов. Наче. 

Потім вийшла Жасмін.

Максим. 

Час до 5 вечора промайнув навдивовиж швидко. Під час візиту Каруа, до нас заглянув Нікуа та сказав, що треба розібратися з чимось по господарству і необхідна груба чоловіча сила. Тож ми з Каруа і вирушили на допомогу. А Жасмін пішла до пана Нікуа гратися з камінчиками. 

Ну, там вона хоча б не буде вже в компанії цього хтивого Каруа.

Ой, не подобається він мені, ой, не подобається.

Дивний він якийсь. 

Як дізнався про вранішню пригоду Жасмін, то прилетів. 

Була б моя воля, то одразу б і вилетів. 

Але ж ні.

Треба бути гостинним, тим паче, коли ти сам - гість.

Нікуа.

Жасмін пішла зі мною вивчати мінерали. У неї був погляд сповнений цікавості та якоїсь захопленості. Я пояснив їй, що вишукую певні дефекти на камінцях. І показав як це робити, чим вона і захопилась, а я втомившись, зняв окуляри, та відсів перепочити хвилину, бо мозок уже не в зеніті. 

Ох, і схожа ж вона на Крістіанну. Нашу першу правительницю. Дружину Шіруа. 

Так, її звали Крістіанна.

Про це ніде не згадується, окрім першої сторінки її щоденника. Де вона про себе розповідає.

Є лише один єдиний портрет її без вуалі. До весілля. Схожість 90%, але я не бачив Жасмін у віці 17-18 років, бо саме в цю пору і був написаний портрет. Може, там і всі 99.9%.

-Старцю Нікуа, - дівчина підняла свій погляд з камінчиків на підлозі до мене, і я помітив, що задумавшись відлетів кудись надто далеко звідси, сидячи на ліжку та спостерігаючи як дівчина роздивляється камінці через звеличувальне скло. - Я знайшла дефект. Він надколотий, - Жасмін тримала в руках аметист, який вчора мені здався цілим та ідеальним для використання. Я його запам'ятав, бо він був у формі серця. Проте, сьогодні я і сам помітив у ньому недосконалість. 

-На столі стоїть срібна таця, віднеси туди, донько, - вона встала та виконала моє прохання.