Чаптер 13. Від передумов до причин. Пророцтво. Частина 2. Поява

Старець Нікуа. 

Дозвольте продовжити цитування дружини Прабатька Шіруа, коли вона побачила як навіжений ховає тіла зґвалтованих та зарізаних сиріт. 

".... я побачила як він починає розв'язувати мішки, і з одного випадає чиясь маленька ручка. Мені дихання перехопило, страх пробив крізь шкіру. Невже вбивство? На нашому острові? У нашому райському куточку? Невже вбивство? Ой, лишенько. Що робити та куди бігти я на той час не думала. Я просто завмерла та дивилася за всім, що відбувалося в лісі. Він почав викидати тіла маленьких дівчат прямо в яму. Але саме на тому місці ми поховали його мати. Невже він поєднає скоєний злочин з невинною душею бідолашної? Це накличе нещастя. 

Моя рука прикрила рота, я тяжко дихала, але намагалася бути не голоснішою, аніж миша за пічкою. І тут я зрозуміла, що потрібно щось робити. Але йти поки він там було небезпечно, тож я чекала доки він закінчить свої гріховні діяння та потім пішла і розказала про все Шіруа."

Далі у щоденнику кількох сторінок немає. Що там було написано - невідомо. Проте ось у продовженні, що цікаво, дружина Прабатька почала ставити дати. Вони записані римськими, однак, якщо у вас складнощі з розумінням такого стилю написання дат - пишу поруч декодування:

"ХХІ.ІІ.1357 - 21 лютого 1357 рік

Два дні тому відбулося страшне на нашому острові. Я і досі не можу отямитися. Це було жахливо, бридко та дуже-дуже гріховно. Як виявилось, тіла дівчаток були самі в кургані. Тіло власної матері злодій викинув у жерло вулкану перед похованням дітей. Вулкан сплячий, проте це суперечить нашим правилам ушанування душ померлих. І нам тепер треба його звідти дістати. Мій чоловік вирішив, що займатися цим буде той, хто і є причина такому заняттю.Але під його власним керівництвом."

Як бачите, шановні, історія темна та досить похмура. Проте зараз дозвольте передати слово Мін-Мін. Якраз з тієї сцени, де вона прийшла до мене після сніданку з Лінь.

Мін-Мін.

Допомігши з'ясувати усі молочні тонкощі страв за сніданком, я одразу ж попрямувала до Нікуа. Він був у себе і знов вивчав камінці. 

-Старець Нікуа, дозвольте! - двері, як завжди, відкриті. То можна заходити.

Чоловік відволікся від вивчення різноманітних мінералів на підлозі. Подивився на мене у своїх окулярах та промовив:

-Так, донько, я тебе слухаю. 

-Старець Нікуа, я прийшла через пророцтво. Я не зовсім розумію, що відбувається. У мене багато питань і жодної відповіді, - старець посміхнувся. Встав і вказав мені на стілець біля свого робочого столу. Сам сів напроти.

-Сідай, люба. Викладай все, що турбує, - я так і планувала, в принципі. 

-Прибули наші вчорашні гості. Проте, вони не закохані один в одного. Дівчина каже, що вони не наречені і навіть не пара. Хіба це просто збіг обставин через нещасний випадок? Але ж дата була 21 грудня, 21 століття, усе сходиться. Та і Грегорі її підпустив до себе. Чи є щось ще, що ми маємо знати?

-Манускрипт має незрозумілі та втрачені місця. Не факт, що ці втрачені частини є на острові. Ми шукали, сама знаєш. Не факт, що вони вцілілі. Так, там справді було вказано, що нас порятує чисте кохання як у Легенді про Праведну Матір та її чоловіка Праведного святителя Нора. Проте, жодне слово, яке вбереглося не вказує на те, що кохання мало бути між ними до їхньої появи тут. Тим паче, якщо авіакатастрофа - це єдине, що їх пов'язує, то хіба в них було достатньо часу, щоб закохатися? І не забувай про цілий перелік перевірок. 

-Так, я пам'ятаю, ви розповідали, що вони можуть хотіти втекти, але сили небесні будуть тягнути їх назад. І постійно залишати разом, - закінчила я думку Старця. - Проте, питань все одно багато. Коли це станеться, як?

-Між посівом та врожаєм має пройти достатня кількість часу. Дай їм час на адаптацію. До того ж сьогодні ввечері, десь о 5, мені потрібна буде твоя допомога. У нас є лише місяць. І за цей місяць ми маємо знайти другу частину щоденника дружини Шіруа. Бо саме там і є повністю переписаний манускрипт. Так ми дізнаємося більше. Але знайти це все можна лише за допомогою наших голуб'ят.

-Добре, старцю.

-Ходімо, донько, я маю віддати телефони нашим молодятам.

-Ох, тільки дівчині це не кажіть. Про молодят. Вона хоч і приємна мені, але, здається, наступний раз кинеться вже просто через це слово. Дуже різко на нього реагує. Ледь стримується, - старець розсміявся, встав з-зі столу і ми направились до виходу з намета.

-Так, у неї гаряча кров. Видно, що східні коріння є. Проте, серце в неї чуйне та добре. Я ж бачив, що то вона розбудила Максима. Ми з Богданом були якраз неподалік, спостерігали як вони до тями приходили після того, як місцеві його розмалювали. 

-А, до речі, навіщо його розмалювали? Ми ж уже років 100, як використовуємо традиційні орнаменти для накладання на обличчя лише на свята, - поцікавилась я.

-Він прибув із ними. За пророцтвом їх і має бути троє. Одна дитина, а фарбонанесення - це посвята для дитини. На дорослих ми не малюємо, бо вони проходять молитовний обряд. А Богдан - дитина, його як відмили, то одразу ж і розмалювали, - Нікуа склав руки за спину та продовжив. - Ми йому пояснили, що це зробить його одним із нас. Нам треба був дозвіл його батьків, але він сказав, що не живе з ними. Живе з дядьком. За нашими законами, якщо немає матері або батька, рішення приймають старійшини. Вони глянули на нього та погодились. До того ж тоді ще точно невідомо було чи виживуть вони. Якби не вижили, то значить непророчі. А нам треба було встигнути нанести ритуальний малюнок до полуденного сонця, і лише після цього прокинулись його родичі.

-Треба їм усе це пояснити. І про манускрипт, і про пророцтво.

-Так, - ми зупинились вже на вулиці. - Сьогодні о 5 вони про все дізнаються. Хай Праведна Мати подарує нам спокій через них та збавить від проклятущих наслідків. І не забуваймо про адаптаційний період. Дівчина наврядчи просто прийме факт. Вона войовнича, проте нам відомо про її рід. Краще розповісти їм усе одразу, аби потім був час звикнутись із думкою. І вона буде намагатися втекти - пророцтво розкриває багато чого про них обох. Але втрачені матеріали манускрипта - це втрачені факти, які для нас є дуже важливими. Без наших гостей ми нічого не знайдемо.