Чаптер 12. День перший: заперечення

Мін-Мін.

-Вона мені сподобалась, - звертається до мене моя подруга під час сервірування столу для сніданку. 

Вечеряємо ми всі окремо, хто коли забажає. Бо всі прокидаються по-різному. А от спати йдемо в один час. Учора в нас була нестандартна вечеря через нових гостей. Та й до того ж, ми мали робити все як написано у пророцтві. Ритуал очищення, святкова вечеря. Ми і зробили те, що владні контролювати.

Грегорі лише підтвердив наші підозри. Бо тварина з острова мала визначити чистоту душі посланників від імені Праведної Матері, яка нас захищає та оберігає.

Ми накриваємо на стіл на двох у нашому з Лінь наметі. Проте полотна підняті, сонце світить у вікна і вхід у нас не закритий - це дає знак на дозвіл увійти.

-Хто? Наша гостя з пророцтва? - перепитую просто, щоб упевнитися, що правильно її зрозуміла.

-Так, видно, що вона добра. Та і Грег, - скорочено від Грегорі. - Обрав її. Згадай, скількох людей він до себе підпустив з моменту його порятунку? Лише старця Нікуа та Верховного Старійшину. І все. Та і на чоловіка її не гирчав теж. 

-А так, до речі. Вони ж мають бути закохані один в одного. Хіба ні? Бо вона щось казала нам учора в хамуа, що вони не пара. Не разом. Я, чесно кажучи, уже трохи і заплуталась.

Подруга мене навела на думку прояснити це пророцтво в старця Нікуа, що я і запропонувала після сніданку. 

-Вони ще не виходили? - до нас зайшов Каруа. Син Верховного Старійшини. - Гості наші.

-Доки ми були на вулиці, не виходили, але ми тут уже хвилин 15 як, - вирішила відповісти я, і побачила легкий рум'янець на щоці моєї подруги, яка схилила голову так, ніби вона спадкова верба. 

Хоча Каруа на неї навіть і не глянув. Пішов собі геть, видавши скупе "Ясно, дякую". 

-Лінь, - почала була я. - Він ще тобі подобається? 

Вона підняла на мене сором'язливий погляд та піджала губи. Опустила голову і хникнула. Ми сіли поруч, і я її обійняла. І вона почала лити душу.

-Він учора розмовляв з новою дівчиною. Ти, до речі, не питала як її звати?

-Забула, - згадала я, що навіть і не думала про це чомусь. - Я була захоплена тим, що відбувається, бо в пророцтві багато чого не сказано через зіпсований манускрипт, - я вирішила продовжити розмову про Каруа. - І що там далі з Каруа. Він їй сподобався?

- Як на мене, вона не виявила жодної нотки симпатії. Це було не те, що відчутно. Це було видно. А ось він і посміхався їй, і жартував. Я стояла недалеко, прибирали трохи після нічного дощу, чула як вони розмовляли. Потім прийшов її наречений, якого вона не вважає нареченим, і покликав її кудись. Те я вже не розчула. Але, - протерла вона ліве око рукою. - Ти б бачила його погляд. Я думала він вижере її очі. А хочу, щоб вижрав мої, - і вона заревла ще дужче. Я обійняла її, Лінь поклала голову мені на плече. 

-Як ти ж будеш без очей? Хіба зможеш бачити коханого?

-Серце побачить, цього доста-а-атньо-о-о, - протягнула вона, змінюючи слова на рюмсання.

-Лінь, ти дуже гарна дівчина. Я не думаю, що за 6 років, коли тобі буде 21, у тебе будуть взагалі якісь проблеми з заміжжям. 

Пара вологих очей дивилася на мене так, наче я клоун з "Воно". 

Так, ми на острові знаємо про все, що відбувається у вас "цивілізованих". 

Так, у нас є де дивитися кіно. Є кіно-шатер.

-Я не хочу іншого. Я хочу Каруа. Але він не хоче мене.

-Чесно тобі скажу, він мені ой як не подобається, цей твій Каруа. Я думаю, він ще себе покаже з ненайкращої сторони. Слизький тип.

-Він не такий, він інший, добрий, чуйний та сильний.

Ох, Лінь. 

Я не зупинялася.

-Да? І коли, цікаво, він встиг зробити щось таке, що могло скласти в тебе про нього таке враження? - може хоч трохи мені вдасться відкрити їй очі на цього "красеня".

Вона задумалась

Я продовжила.

-Лінь, він увесь час вештається біля моря або ж сидить у наметі свому. Робить щось лише коли старець Нікуа бачить.

Подруга лише схлипує на мої бентежні спроби відвадити від неї цю нав'язливу "любов".

Я ж повела далі:

-Придивись до інших парубків, тут багато хто на тебе задивляється. Ти ж он яка красуня. Та й причина всьому цьому може бути в тому, що ти й не виїжджала майже за кордон. Як на навчання поїдеш, то й забудеш цього телепня. Головне отримати міжнародне визнання нашого острову, і тоді твоє життя зміниться, от побачиш. Ти варта кращого, набагато кращого.

-Він не телепень. Просто, буває, людина відчуває втому, тому відпочиває іноді, - заперечила Лінь.

-Втому? - перепитала я. - Яку втому? У нього хіба що втома головного мозку, тому він його і не використовує. І на дівчину око поклав. Сподіваюсь, її наречений його на місце поставить. Він і більше в кілька разів, тож я б на місці Каруа не ризикувала. Але ж воно таке пришпарене, шо Бог його зна, шо йому там на думку взагалі спаде...

Лінь уже не плакала та виглядала досить сумною. Я її розумію, бо кохання з мозку так легко не вишкребеш. Воно, як пухлина, в'їдається, породжує залежність від постійної ін'єкції у вигляді думок або володіння над об'єктом, хоча б у своїй голові, щоб отримати ту мізерну порцію дофаміну, яку важче отримувати в реальному житті, на жаль. 

Точніше, не кохання, а хвороблива прив'язаність, бо саме це я в даному випадку і бачу. 

Після сніданку Лінь пішла до місцевого лікаря взяти пігулки від голови, бо в неї закінчились, а вдома мати таке треба. До того ж від сліз у неї розболілась голова, та вона про це і згадала. Я з нею не пішла. Ми домовились зустрітись трохи згодом біля вулкану, про який я і маю на меті вам розповісти. А старець Нікуа мені в цьому допоможе.

Тож ходімо до нього, він якраз має повернутися з уранішньої чоловічої молитви, вона йде після жіночої.

Жасмін.

Прокинувшись, я не відкривала очі доти, доки не відчула як Максим встав та пішов у душову. Потім ще 20-30 хвилин я лежала вже з відкритими очима та чекала, доки він вийде, аби знову їх закрити та піти в душ уже після нього.