І все ж, я маю їй подякувати

Через п'ятнадцять хвилин та з десяток "компліментів" у сторону Ксені, Аліна таки визначилася з десертом. Олексій же, щоб пожаліти дівчину і відпустити поскорше замовив перше, що побачив на вітрині через вікно - шоколадний кекс.

Готуючи лате на банановому Ксеня заледве стримала себе, щоб нічого туди не додати - ложку солі замість цукру наприклад. Але це могло означати, що її перший робочий день туть стане і останнім, чого дівчина не бажала.

Щоб уникнути ще одного конфлікту, капучино вона налила в ту ж склянку, що й лате і лише сподівалася, щоб та білявка не звернула увагу на різні відтінки кави.

— Ваше замовлення, - тримаючи усю свою силу волі в кулаці Ксеня натягнула на своє обличчя бездоганну посмішку і обережно поставила замовлення на стіл.

Головне - не переплутати каву місцями. Їй - лате, а Олексію - капучино. чудово. 

"Що ж, він має бути вдячним. Винен мені побачення тепер. Ну.. тобто не обов'язково прям побачення.. - дівчина подумки знітилася, але ззовні старалася не виказувати жодних емоцій, - просто сходимо кудись разом. От і все."

— Чого так доовго? Швидшу баристу знайти не могли? Жах. Просто жах.

— Вибач, я ще тільки вчуся працювати з кавомашиою.

— Та воно і видно. Мізки у тебе судячи з усього туговато працюють, от ти й простояла там десять хвилин.

— Сім, - виправив Аліну хлопець, але осікшись її погляду лише глянув на Ксеню скрушним поглядом.

Дівчина пішла до середини закладу і хоч відвідувачів було чимало, вона не забувала постіно поглядати через зеркало на цю парочку. 

Олексій довгий час зволікав з напоєм, встиг з'їсти десерт і сидів тепер з пустою тарілкою, поки дівчина, що свій напій вже майже допила не звернула на це уваги і він був змушений зробити ковток. Склянку до рота підносив він повільно і врешті, глибоко вдихнувши зробив невеликий ковток, а майже одразу - другий, знайчно більший. Після чого вдячно глянув на Ксеню через скло, а та, перехопивши його погляд лише знічено посміхнулася і відвела погляд, повертаючись до роботи.

***

Додому Ксеня повернулася втомлена але задоволена. Ну, майже. Її не полишала думка про ту дівчину, що прийшла до кав'ярні з Льошкою. Той, схоже, не був надто щасливий ції зустрічі. "Ким же вона йому приходиться? Можливо родичкою?"

Пригадавши її слова, що до Ксені вона його не ревнуватиме цю ідею довелося відкинути. "То що... невже дівчина? Ні, навряд. Напевно просто одне побачення, до того ж дуже невдале. Та й того. Навряд чи така як вона здатна його посправжньому зацікавити? Сподіваюся. що ні."

***

— Все, одне побачення ти отримала. Як і домовлялися. Тепер прошу, не підходь до мене, - і не дочекавшись відповіді хлопець повернувся до Аліни спиною і рушив додому, паралельно друкуючи повідеомлення Ксені.

***

— Мене не турбувати, я лягаю спати, - гукнула Ксеня, виглянувши з кімнати до коридору, після чого щільно зачинила двері і впала на ліжко.

Пролежала так пару хвилин, після чого взяла у руку кінчик ковдри і крутнулася, закутавши себе як шаурму.

— Кайффф. Нарешті можна відпочити, - вона солодко потягнулася, - ще й вихідний завтра. Висплюся нарешті. Роботу головне не проспати, - дівчина  тихо розсміялася, знаючи, що такий жайворонок як вона довше ніж до десятої за жодних обставн спати не буде. Не кажучи вже про четверту вечора.

Та щойно Ксеня почала дрімати, її зі сну вирвав телефон, на який прийшло одразу декілька сповіщень.

— Йоой, я що сповіщення не вимкнула? Ох, ладно, - вона хотіла вде було знову задрімати, але телефон сповістив її про ще одне повідомлення.

— Ох, так я не висплюся.

Як на зло, телефон знаходився у іншій частині кімнати, тож вставати так чи інакше доведеться.

— Ну кому я потрібна о дев'ятій вечора? Ну кому? Без мене вже й жити не можуть, чи що? Що вам усім знову від мене...

Увімкнувши телефон вона побачила чотири повідомлення від Льошки і мимоволі посміхнулася.

— Стоп, чого це я? - спробувала вона придушити посмішку і відкрила чат з ним.

"Перш за все дуже дякую тобі за терпіння. ця Аліна мене вже до печінок дістала, чесно"

"По-друге - дуже дякую за капучино. Прям від душі, чесно. Ненавиджу альтернативне молоко. Якесь воно.. бе короче."

"Ну і я подумав... Що.. ну"

"Треба тобі віддячити якось"

Пише...

— Невже він справді мене кудись запросить?.. Ні. Не сподівайся, а то ще розчаруєшся на пустому місці.

В мережі

Не в мережі

— Передумав?

В мережі

Пише...

В мережі

"Завтра об одинадцятій у театрі "Кайдашева сім'я" буде. Не хочеш сходити?"

— Ааааа, - завищала дівчина, а тоді, подумавши що могла когось злякати затихла і лише коротко відписала:

"Я була б не проти."

Ну і як тепер заснути??

***

— І все ж, я маю подякувати Аліні, - подумав Олексій перед сном, притискаючи телефон до грудей, - якби не вона, чи мав би я причину запросити її кудись?