Її номер телефону

— Можна зайти? - мама заглянула до кімнати.

Ксеня лежала на ліжку, обіймаючи подушку і дивлячись у стелю.

— Звісно, - вона сіла, прибравши подушку на місце, - щось треба?

— Просто спитати як ти? Як погуляла?

— Дуже добре.

— Не змокла? Де від дощу ховалася?

— Ні, ми в альтанці сиділи.

— Ми? З ким гуляла?

— Та... з другом.

— Добренько. Не голодна?

— Ну, я б не відмовилася від чогось їстівного, - зізналася дівчина. Круасани, це звісно чудово, але тепер було б добре, з'їсти щось поживніше.

— Я там курку тушковану приготувала, піди насип собі.

— Дякую,- Ксеня побігла на кухню.

— Ма-ам, - гукнула вона через пару хвилин, - тут якийсь незнайомий номер дзвонить. Напевно то до тебе?

***

— Чуєш, Бен... - почав Олексій, гуляючи з другом.

— А?

— Ти всіх своїх знайомих номера телефонів маєш?

— Ну, більшості так. От наприклад касирки з магазину, чи водія шкільного автобусу ні, але можу і їх здобути, якщо хочеш.

— Та ні, не треба, дякую.

— То чий тобі номер треба?

— Та то я так. На майбутнє, - відмахнувся він, не наважившись назвати ім'я.

Спершу Олексій планував попросити в нього номер Ксені, але вирішив, що краще спитати в неї особисто. Проте, коли його друг кудись відійшов, залишивши йому свій телефон, хлопець не витримав спокуси.

Швидко, поки друг не повернувся, він розблокував телефон, "Дяка Богу, тут немає паролю", і зайшов в контакти.

— Буква К... - бубонів він собі, - «Ксеня Київ» думаю не воно. «Ксеня табір3», теж напевно ні. «Ксеня школа» це може бути. Або «Ксеня взуття»? Може вона йому взуття колись позичила, звідки я знаю? «Ксеня од1», «Ксеня од2». Од - це однокласники? Їх в класі двоє? В може це щось інше означає... Це не має сенсу, - він розчаровано вимкнув пристрій опустивши руки. 

— Я вже тут, - підбіг до нього Бен.

— Чуєш... Е-е... Коротше... Міг би ти мені все таки дати номер декого?

— Звісно, чий? - він відкрив контакти.

— Я... Не пам'ятаю її імені, - збрехав хлопець, щоб впевнитися, що Бен зрозуміє про кого він, - вона була на твоїй вечірці у світло-фіолетовій сукні. І в каблуках, на яких не вміла ходити.

— Ксеня?

— Точно, Ксеня. - отже, зрозумів.

— На, тримай. До речі, вона моя однокласниця, - ніби між іншим додав він, поки хлопець переписував номер. 

— Все, дякую.

— Дзвони. 

— А?

— Ну, дзвони.

— Зараз?

— Чому ні?

— Чому так?

— Бо я її вже давно знаю, думаю, моя допомога тобі знадобиться, - а побачивши спантеличеного друга додав, - просто довірся. Дзвони.

— Ну... Як знаєш, - він підняв палець над кнопкою виклику, зупинився на пару секунд вагаючись, в тоді таки натиснув її.

Гудок ішов кілька секунд, а потім різко обірвався.

— Добрий день? - почув він жіночий голос по той бік телефонц.

Проте голос належав явно не Ксені, а комусь старше. Він запитально подивився на на Бена.

— Так і знав, відповіла її мама, колись номер належав їй і тому Ксюші часто телефонують, щоб записатися до її мами.

— Добрий день, -відповів тим часом Олексій.

— Її мама - репетиторка англійської. Просто скажи, що ти до Ксені.

— Ви дзвоните, щоб записатися на репетиторство з англійської, чи до моєї доньки?

— Щоб записатися, - швидко відповів хлопець, щоб не передумати.

Обличчя Бена перетворилося на суцільний знак питання, але майже одразу він зрозумів логіку друга і підтримуюче показав йому пальці вгору.

— Чудово. Вам зручно зараз усе обговорити, чи ви б хотіли, щоб я Вам перетелефонувала?

— Я можу і зараз.

— Перш за все, хочу спитати, по якому формату будете навчатися? Ви можете виходити на уроки онлайн, або приходити за моєю адресою. Ви з Мукачева?

— Так, я зможу приходити до Вас. Так мені буде зручніше. 

— Займатиметеся двічі на тиждень? Зазвичай обирають цей варіант, проте, якщо вам треба встигнути до швидкого дедлайну, краще брати тричі на тиждень. У мене досить щільний графік, можу займатися з Вами лише по вівторках на четверту, по четвергах чи п'ятницях на шосту.

— Двічі на тиждень, я не спішу, - мовив, а тоді пояснив Бену, - не знаю як мої батьки взагалі цю новину сприймуть, це ж їм платити доведеться. Інший час може в школі бачитимемось, - давайте вівторок та четвер... хоча, - додав він, побачивши заперечливі знаки друга.

— У вівторок не бери, вона зазвичай по вівторках гуляє з Лізою.

— Але у п'ятницю в мене шахи, - пояснив він, прикриваючи рукою телефон, а тоді видихнув і сказав у слухавку, - у четвер та п'ятницю, якщо можна.

Ще кілька хвилин вони обговорювали різні деталі, після чого попрощалися і щойно дзвінок обірвався Олексій схопився за голову.

— Блі-ін... Що я зробив? - підняв він очі на друга.

— Ну, ти влаштував собі з дівчиною, яка тобі подобається гарантовані зустрічі двічі на тиждень, - посміхнувся той.

— По-перше, вона мені не подобається. Ну, точніше так, але... коротше. По перше, скоріш за все вона буде в кімнаті і навіть не помічатиме мою присутність, бо щоб пройти через коридор і опинитися в кабінеті її мами достатньо кількох секунд. По-друге, навіть якщо ми зузстрінемося в її квартирі, це все ще будуть зустрічі на дві секунди, за які я лише встигатиму сказати "привіт". По-третє, тепер мої батьки постануть перед фактом, що вони муситимусь видавати мені щотижня чотириста гривень на англійську. По-п'яте, якщо вона реально з твого класу, то легше і дешевше, було б бачитися в школі. Ніби все, - додав він після невеликої паузи.

— Чудово, якщо ти все висказав, пішли відсвяткуємо те, що тепер ти будеш бачитися з нею щонайменше двічі на тиждень і маєш змогу справити гарне враження перед її мамою. По морозиву? Я пригощаю.

— Ну раз ти пригощаєш, - зробив вигляд, що погоджується з вічливості, хоча насправді (і Бен це чудово знав) безмежно радіє.