Підготовча метушня

Субота не пройшла, а радше пролетіла. Цілий день Ксеня витратила на пошук плаття та аксесуарів, що виявилися доволі недешевими. Вона трохи підробляла, то тут, то там, тож змогла обійтися без фінансової допомоги батьків. Проте про каву після школи на пару тижнів доведеться забути. 

Спершу вона шукала собі наряд через інтернет-магазини, однак швидко закинула цю ідею. Вже не раз запевнялася, що замовляти одяг онлайн - не її. Щоразу то розмір не підходить, то колір не той що хотіла, то виглядало на фотці краще. Тож подзвонила Лізі і разом дівчата пішли обирати сукню у магазинах, які порекомендував їм Бен у листі-запрошенні.

Щойно дівчата зайшли до магазину, в них почали розбігатися очі. Навколо було скільки гарних суконь, що Ксені на мить здалося, що вони потрапили до гардеробної якоїсь принцеси. Вони одразу ж набрали з десяток суконь і почали приміряти, по черзі оцінюючи одна одну. 

— Мені здається цей відтінок тобі не дуже личить, занадто пильний колір. Гадаю тобі більше підійшло б щось на кшталт цього, - Ліза поводилася як найсуворіша суддя, і дівчина була вдячна їй за це. Краще неприємна правда, чим солодка брехня, а потім явитися на заході у сукні, що тебе лише псує. До того ж, подруга мріяла стати стилісткою і мала справді непоганий смак, тож Ксеня вирішила їй довіритися.

Вона повісила сукні, що були відкинуті, на місця, натомісь взявши ще декілька фіолетових суконь різних фасонів, цього разу більш ніжного кольору.

"Я примірятиму це цілу вічність", - подумала вона, але сталося інакше. Коли Ксеня відсунула шторку, позуючи у першому з цієї купи варіанті, Ліза встала, плеснувши у долоні:

— Ідеально! - вона обійшла дівчину по колу, оглядаючи з різних ракурсів, - як на тебе шита! Інші можеш нести назад.

Нарешті катування було скінчено! Звісно, Ксеня любила пошопитися, але дві години в примірочній будь-кому набриднуть. Сукня і справді була не лише гарною, а й дуже зручною. Тканина була м'яка і легка, не сковувала рухи, як це робили багато інших і мала ідеальну довжину - довгу, як належало носити в ті часи, проте не занадто, щоб не наступати і не бруднити поділ.

Лізі сукню обрали набагто швидше. Вона вибирала між відтінками рожевого та жовтого, і врешті обрала ніжно-жовту, не надто пишну, довгу сукню з квадратним вирізом та короткими, округлими рукавами.

Аксесуари, як виявилося в оренду не здавали, тож довелося пожертвувати ще тижневою дозою кави. 

***

Додому поверталася втомлена, але щаслива. "Краще нікуди", - подумала, але щойно відчинила двері до квартири відчула аромат смаженої картоплі.

— Шикарний день! - швиденько перевділася, помила руки і увірвалася на кухню, де тато саме вимикав готову картоплю, а мама розкладала тарілки, - Допомогти чимось? 

— Ти саме вчасно - посміхнулася мама, - сідай, допоможеш салат нарізати, і сідаймо їсти. 

В дві руки вони швиденько нарізали огірки, помідори, залили олією і усі разом сіли до столу. 

Зручно влаштувавшись у ліжку після вечері та приємного душу, Ксеня відкрила конверт, щоб перевірити, чи нічого не забула. 

— Плаття є, аксесуари теж, - бурмотіла вона собі під ніс,- макіяж... зараз пошукаю референси, а вже завтра вирішу який краще. Залишається... "Правила етикету того часу", - прочитала вона заголовок. 

***

Першим, що дівчина відчула прокинувшись був біль у голові. Ксеня прибрала зі свого обличчя аркуш і спросоння озирнулася кімнатою. Ну чому вона не додумалася перевірити список правил, що їй слід знати заздалегідь, у п'ятницю? Чи хоча б у суботу зранку? Вона ж то думала, що це будуть декілька основних речей, а натомість отримала список із щонайменше сотнею пунктів. Починаючи з того, як правильно тримати чашку з напоєм і завершуючи тим, як правильно стояти, усе це бідна дівчина мусила знати до четвертої.

— До речі, котра зараз година? - пробурмотіла вона тягнулись за телефоном. - Тринадцята сорок. СТОП, СКІЛЬКИ? 

Ксеня просто таки вистрибнула з ліжка і кулею метнулася до ванної кімнати. "Перш за все треба навести лад на голові. Ну, у голові теж не завадило б", - подумала вона, наносячи на голову шампунь.

З рушником на голові вона вломилася у кімнату до старшого на пару років брата.

— Діма, підйом!

Він пробурмотів щось нерозбірливе і занурився головою у подушку.

— Сподіваюся ти ж не забув, що обіцяв мені зробити зачіску? - як добре мати брата перукаря.

— Іди геть, я спати хочу. 

— Не піду, ти обіцяв! - і дівчина почала стягувати з нього ковдру.

— Ти, заноза мала, ану віддай сюди, - він спробував повернути собі ковдру, але врешті здався і встав, протираючи очі, - що тобі робити?

— Ось, - вона тицьнула йому в обличчя екран телефону.

— Що з тобою поробиш... Добре, дай тільки хоч вмиюся.

Щаслива Ксеня побігла до кімнати, де вже за пів години з задоволенням вдивлялася в дзеркало, милуючись перев'язаним ніжно-фіолетовою лентою в тон сукні волоссям. Сама дівчина своєму волоссю не дуже вміла давати раду, тож бідний Діма вже не раз пожалів, що обрав таку професію.

Дівчина швиденько одягалася, нафарбувалася і перед виходом сіла наостанок перечитати правила етикету, що їх вона має дотримуватися, перебуваючи на вечірці. 

— Але ж тобі легко вдається запам'ятовувати шкільну інформацію, чи не так? Уяви, що тобі задали це у школі, - спробувала вона допомогти собі. 

І хоч правила було найбільшим, через що вона зараз переймалася, справжня причина для паніки настала трохи згодом.

— Взуття!

Дівчина раптом усвідомила, що лишився єдиний пункт, який вона не прорахувала - що взути? У повсякденному житті вона носила кросівки, але їх на бал не взунеш. З вихідного у неї були лише чорні балетки, але чорний зовсім не підходив до образу, та білі босоніжки, які могли лише бажати кращого життя.