Глава 1. Лінії долі

Фатум сидів у тісній кімнаті, освітленій лише слабким світлом свічки, яка кидає тремтячі тіні на старі стіни. В повітрі стояв запах воску, старих паперів і легка гірчинка від трав’яного чаю, що стояв на дерев’яному столі поруч. Кімната була майже порожня, окрім кількох скриньок із свитками і книжками, що зберігали таємниці поколінь хиромантів. Тут, серед тиші і старих символів, Фатум відчував себе живим, наче повністю присвяченим своєму призначенню — читати долі людей.

Перед ним стояв чоловік середніх років, із зморшкуватою рукою, що видавала його життєвий досвід і пережиті страхи. Він знервовано змахнув волоссям і простягнув долоню, очікуючи відповіді, яку Фатум вже бачив усередині себе. Лінії на руці вигиналися, перепліталися, утворюючи складний, майже хаотичний малюнок, і водночас у ньому можна було побачити цілу історію життя. Кожен вигин, кожна дрібна зморшка, кожен крихітний шрам говорив про радості і втрати, про вибори та промахи, які людина робила, навіть не усвідомлюючи їх наслідків.

Фатум нахилився ближче, торкнувся пальцями головних ліній і відчув, як енергія людини тремтить під його дотиком. Йому здавалося, що він тримає в руках не просто руку, а цілий світ, який ось-ось розкриє свої таємниці. «Ти йдеш правильним шляхом… але скоро щось зламає твої плани», — тихо промовив він, і слова прозвучали так глибоко, що чоловік здригнувся.

— Що саме? — запитав чоловік, намагаючись зазирнути в майбутнє, яке Фатум уже бачив. Його очі наповнилися легким страхом, змішаним із цікавістю.

— Це несподівано навіть для тебе, — відповів Фатум. — Невеличка подія, на перший погляд незначна, але вона стане початком великої зміни у твоєму житті.

Чоловік нахилився вперед, його пальці стиснулися у кулаки, і він помітно почав трястися. Фатум відчув хвилю енергії, яка йшла від людини, і розумів: навіть просте передбачення може збурити душу. Його погляд перейшов до великої лінії життя, що йшла від зап’ястя до середини долоні, і він побачив в ній тріщину, яку раніше ніколи не помічав.

— Ця лінія… — почав чоловік, але Фатум перервав його жестом.

— Дозволь мені закінчити, — сказав Фатум тихо. — Всі лінії на твоїй руці переплітаються з лініями інших людей, подій, навіть місць, де ти ще не був. Кожен крок, кожне рішення, навіть найменше — вони впливають на інші долі. Ти думаєш, що життя передбачуване, але насправді воно гнучке, наче вода, що тече крізь пальці.

Чоловік не відводив погляду, його очі наповнилися дивним блиском. Фатум відчував, що він готовий почути правду, яку раніше боявся промовляти навіть самому собі. Він провів пальцями по лінії серця, яка вигиналася, як річка, і раптово зупинився на маленькому розгалуженні, яке змінювало напрямок течії.

— Це місце — переломний момент, — прошепотів Фатум. — Ти зустрінеш когось, хто змінить твій шлях, і навіть якщо спершу це здасться випадковістю, ця зустріч визначить майбутнє.

Чоловік затамував подих, а Фатум відчув, як напруга в кімнаті зростає. Він глибоко вдихнув і продовжив:

— Лінії на твоїй руці не є вироком. Вони — можливості. І лише ти можеш обрати, яким шляхом іти. Невелика дія сьогодні може змінити хід багатьох подій завтра. Навіть я, який читає долі людей роками, не можу передбачити всього.

Чоловік нахилився ще ближче, уважно розглядаючи лінії. — А якщо я зроблю неправильний вибір? — запитав він.

Фатум усміхнувся, хоч у нього на душі теж з’явилося легке хвилювання. — Ти ніколи не зробиш «неправильного» вибору, — сказав він. — Єдина помилка — не діяти взагалі.

Він відчув дивне тепло, що йшло від долоні чоловіка. Кожна лінія, кожен шрам, кожна зморшка наче оживали під його пальцями, розкриваючи цілі історії. І серед усіх цих історій він помітив тонкий знак, якого раніше ніколи не було — маленьку тріщину на власній лінії долі. Серце Фатума здригнулося. Він згадав давнє передчуття, яке іноді відвідувало його вночі: чи справді долі людей і його власна доля повністю підкоряються Єдиній руці?

— Ти готовий йти далі? — запитав Фатум, дивлячись прямо в очі чоловіку.

Чоловік не відповів одразу. Його погляд був спрямований усередину себе, і Фатум відчув, що він бачить більше, ніж просто передбачення. Він бачить саму суть вибору, силу маленької дії, здатної змінити все.

Фатум тихо посміхнувся. Його власні руки злегка похололи, і всередині зародилася нова тривога — лінії, які він так добре знав, більше не здавалися стабільними. Це було лише початком. Лінії на руках людей — і на його власній — почали говорити, що майбутнє гнучке і підвладне не лише древнім законам, а силі волі кожного.

І в цей момент Фатум зрозумів, що навіть він — майстер читання долі — тепер стоїть на порозі змін, де старі переконання більше не дають відповіді, і кожна дрібниця може перевернути світ.