Доля чи випадковість?

Епілог

Через 5 років

- Марія, швидко сюди! Ну що за дівчисько! - Голосно кричу до дівчинки, яка повна копія свого тата.

- Мам, а тато розлив зеленку на підлогу.

- Щоооо??? Ухххх.... Артем!! Ми спізнюємось на весілля!!

Заходжу до кімнати, де стоїть мій чоловік з порожньою баночкою в руках. Його руки та ноги зелені, але це не найгірше. Найгірше те, що наш молодший син, Андрій, став Шреком! Так. Справді. Волосся мого білявого хлопчика перетворилось на зелене!

- Артем... - тягну його ім'я, повільно та загрозливо, - я тебе вб'ю! І знаєш, що?? Мене виправдають! Нам на весілля йти!!

- Лірочко, кохана, у Лізи костюмована вечірка, чого ти переймаєшся? - Занадто м'яко, та з винуватими очима говорить мій чоловік.

- Мамо! - Марія залітає до дитячої кімнати, падає на підлогу, заціпивши з собою зі столика пальчикові фарби, які тепер густою масою лежать на її тілі.

- Боже! Ви мене вбити хочете? Так???? - кричу.

Виходжу з кімнати залишивши Артема самому розбиратись з тим безладом, що зробив він та діти. 

Беру в руки смартфон та дзвоню до тата:

- Тато, на весілля їдемо вдвох. Артем з дітьми не можуть. 

- Чому? Що сталось? Я вже купив букет....

- Тато, Андрій в зеленці, а сукня Марії безнадійно зіпсована фарбами. А там весілля в одній кольоровій гаммі.

- Андрій в зеленці? Чому? - Чую як Антон давиться сміхом на лінії, намагаючись це приховати.

- Тату, це не смішно! Артем і твій онук схожі на Шрека! Ну навіщо вона взагалі йому була потрібна???

- Ліро, спокійно. Це не кінець світу. Дідусь скоро буде і врятує все!

Відкладаю телефон й чую, як тато голосно сміється.

- Ліро, - кричить Артем, - кохана моя, якщо ми вдягнемо на Андрія маску, нічого не буде видно.

- Ага. Зовсім нічого.

(с) Стефанія Лін 2018р




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше