Глава 38.

На перший день народження Річа-молодшого і на Різдво ми полетіли в Техас. Я, Себаст’єн, Жозе і Алекс. Після мінусу й снігу в Парижі, плюс п’ятнадцять та яскраве сонечко гріли не тільки тіло, але й душу, що було мені дуже потрібно, тому що я не розуміла, як я зможу ввійти в наш з Річем дім в парі з іншим чоловіком. Себаст’єн відчував це й пропонував мені не їхати з нами. Але я йому сказала, що рано чи пізно це все одно доведеться зробити і чому б не зараз. Тим більше, що моє Різдво не буде справжнім, якщо його не буде поруч. І це щира правда! А по приїзді все виявилось не так страшно, як здавалось. Колись нашу з Річем господарську спальню я ще перед своїм від’їздом до Парижу віддала Джейку і Келлі, тому що вони тепер господарі ранчо. Колишню кімнату Джейка переробили під дитячу для Річа. Я ж обрала для себе, на випадки приїздів, персикову спальню в протилежному крилі. Ту, в якій зупинялись Діана і Патрік, коли до нас приїжджали. В ній є вихід на терасу і мені подобається сидячі на ній в кріслі дивитись на захід сонця. Зараз ми зупинились там з Себаст’єном. Він пішов в душ, а я розбирала наші валізи.

• Тобі легше? – чоловік обіймає мене ззаду і цілує у волосся. Я так задумалась, що не почула, як він вийшов.
• Так, - обертаюсь до його обличчя не розриваючи обійми, - А тобі?
• Мені добре, коли добре тобі, - цілує мене в губи.
• В нас немає часу, - розриваю поцілунок, - Нас чекають на вечерю.
• Я пам’ятаю, - розчаровано відповідає.
• Ми надолужимо після, - швидко цілую чоловіка.
• Ловлю тебе на слові, - відпускає мене Себ і йде вдягатись.

Я поправляю макіяж і взуваю чоботи. Себаст’єн вже готовий та чекає мене біля дверей. Беру його під руку і йдемо в велику їдальню. Сьогодні за планом вечеря в тісному колі: ми з дітьми, тато і брати з їх сім’ями - це вісімнадцять чоловік! А завтра вечірка в шатрі. Планується близько сотні гостей. Добре, що не я цим займаюсь! Моя справа віддати подарунки, пообнімати, тисячу разів поцілувати, побавитись з моїм онуком, який так виріс! Річі вже впевнено ходив, гучно сміявся, демонструючи при цьому чотири зубчики, і голосно кричав мама і тато! Потрібно навчити його ще «баба» і «дід», хитро дивлюсь на Сі-Сі.

• Що? – обертається він до мене.
• Нічого, - відповідаю, а він примружує очі.

В їдальні на нас вже чекають діти і Ед з Лаурою й двома своїми синами, які біжать мені на зустріч.

• Джино!
• Привіт, мої любі! – обіймаю племінників, - Як ви виросли! – подаю з ними на диван.
• Що ти нам привезла? – це менший, Джек.
• Ми поїдемо завтра кататись на конях? – це старший, Тед.
• Діти! – це хором Лаура та Ед.
• Джеку, подарунки будуть під ялинкою, - підморгую хлопцям, - А цукерки зараз вам віддасть Себаст’єн, але за умови, що ви їх з’їсте після вечері, інакше ваша мама мене вб’є.
• А хто Себаст’єн? – питає малюк.
• Цей симпатичний дядечко, - показую на мого хлопця.
• Це той француз за яким спостерігає дід? – цікавиться Тед.
• Що значить спостерігає? – не розумію.
• Ну, дід Джон сказав, що цей Себаст’єн трохи виправився, але він все одно буде за ним дивитись, - пояснює старший племінник.
• Тед! – стогнуть його батьки в голос.
• Так, це я, - сміється мій Сі-Сі та віддає дітям пакунки з цукерками.
• А ви погано себе поводили? – запитує Джек.
• Так, - сумно відповідає мій хлопець.
• І наш дід Вас поров? – допитується малюк.
• Ні.
• А нас тато завжди погрожує випороти, коли ми не слухаємось, - зітхає.
• Не бійтесь, - обіймаю племінників, - Я сама випорю вашого тата, якщо він вас хоч пальцем троне, - обіцяю, - Так що якщо що – відразу до мене, - племінники дружньо кивають голівками, - А на конях завтра обов’язково, - обіцяю Теду, - Мені потрібно вигуляти мого Зевса. Зможеш рано прокинутись?
• Авжеж, - важно відповідає.
• Я з вами, - набивається Себаст’єн.
• І ми з Алексом, - втручається донька.
• Домовились, - виставляю руку і всі кладуть свої зверху.
• Привіт, Джи! – обіймають мене Ед з дружиною.
• Привіт, Себаст’єн! – чоловіки тиснуть один одному руки.

Потім приїжджають тато і Бен з Джоанною і дівчатками. Вечеряємо. Я прошу дозволу кормити Річа, а потім ухожу з ним у вітальню гратись. До нас приєднується Себ. Катаємо машинки і складаємо пірамідки. Насолоджуюсь спілкуванням з онуком і потайки дивлюсь на свого хлопця. Дивно, але він також не нудьгує!

            Тиждень на ранчо проходить приємно і швидко. Спілкуюсь із родичами і старими друзями. Батьки Річа і його сестра, які приїхали на день народження до правнука, вже не так дратують. Гуляю з дітьми і племінниками, виїжджаємо на кінні прогулянки, а на Різдво влаштовуємо барбекю. Їздили на могилу до Річа з дітьми. Себаст’єн не поїхав, а я не наполягала. Кілька разів вечеряли у Аделіни з Дейвом і їх двома дітьми. Ми скучили один за одним! І от завтра в нас літак до Парижу і ми з Себом поїхали на конях до ріки, щоб ще раз подихати повітрям Техасу. Мій хлопець вже непогано тримається в сідлі, тому ми зпішуємось, притинаємо коней та стоїмо біля води.

• Джино, я давно хотів це зробити, - починає Себаст’єн і стає на одне коліно.
• Що ти, - починаю я, а мої очі збільшуються, мабуть, як блюдця.
• Джино, я тебе кохаю! Виходь за мене? – подає мені обручку.
• Себ, встань, будь ласка, - прошу і чоловік засмучуєтся, - Себаст’єне, - повторюю, - Вибач, але я не хочу псувати тобі життя.
• Ти не хочеш зробити мене щасливим, - заперечує.
• Сі-Сі, тобі потрібна повноцінна сім’я, потрібна дівчина, яка народить тобі, а я народити не зможу…
• Джи, - перебиває мене.
• Зачекай, дай мені сказати, - прошу, - Під час вагітності мені зробили операцію по видаленню молочних залоз і проводили обережну терапію, а після пологів я пройшла курс хіміотерапії, й тепер мої яйцеклітини не придатні для запліднення і вагітність я навряд чи перенесу.
• Тому у вас із Річем не було спільних дітей? – обіймає мене Себ.
• Так, - утикаюсь обличчям йому в плече.
• Джино, подивись на мене, будь ласка, - підіймаю голову, - Колись, коли ти зустрічалась з Рошем, щоб викрасти договір, який я підписав, а нам говорила, що ходиш до лікаря, я вважав, що ти вагітна.
• Ти не говорив мені цього, - згадую, - Ти злякався?
• Ні, я був щасливий, - відповідає.
• Не може бути, - не вірю.
• Так! Я був на двадцятому небі. Просто літав, - замовкає, а потім продовжує, - А коли Лінда мені сказала, що вагітна, я був в шоці! Я злякався, як ніколи в житті! І ти пам’ятаєш, що я зробив.
• До чого ти ведеш?
• Якщо я колись і хотів дітей, то тільки від тебе.
• Але, - починаю.
• Дай мені договорити, Джино, - перериває, - Ніяка інша жінка і ніякі інші діти мені не потрібні! Почуй мене, будь ласка! Ти моя жінка! Твої діти – мої діти! Твої онуки – мої онуки! Виходь за мене? І я зроблю все, щоб ти була щаслива!
• Так, - шепочу.
• Що? – не вірить.
• Так, - повторюю голосніше.
• Джино! – підхоплює мене на руки і кричить, а потім відпускає, знову опускається на одне коліно, надіває мені обручку на палець, підводиться та цілує мене.
• Тільки в мене одне прохання, - говорю, коли поцілунок закінчується.
• Все, що завгодно, - обіцяє Сі-Сі.
• Давай не будемо влаштовувати пишне свято?
• Ти соромишся мене? – тихо запитує.
• Ні! Ти що! – заперечую, - Себаст’єн! Ну, яке «соромишся»?
• А чому тоді?
• Знаєш, пишне весілля для всіх вже було і у мене і у тебе, - пояснюю, - У мене довго і щасливо, в тебе, як вийшло. А зараз я хочу, щоб це було тільки для нас двох. Розумієш?
• Але ж святкування з нас все одно вимагатимуть, - сміється.
• Так, але це буде потім і вже без помпи, - погоджуюсь.
• Ми, різними шляхами, але йшли до цього все життя, тому зараз буде все, як ти захочеш, але влаштую все я сам? - висуває пропозицію Себаст’єн, - По руках?
• По руках!