Глава 36.

Сьогодні п’ятниця. У хлопців репетиція. І я їду в гараж.

• Привіт! – обіймаюсь з друзями.
• Привіт, Джи!

Дивлюсь за установку – Себа немає.

• А де?
• Мабуть затримується на роботі, - як завжди хлопці намагаються його прикрити. Такі кумедні.
• Дивно. Він замовляв мені обід і нічого не говорив про те, що може затриматись на репетицію, - говорю, - Зараз наберу його.

Набираю номер – абонент поза зоною. Дивно!

• Може телефон розрядився? – продовжують грати в свою чоловічу солідарність хлопці.

Сідаю на місце Сі-Сі.

• Почекаємо, - говорю, - Ну, як в кого справи?
• У нас нормально, - розповідає Діана.
• Елоїза пішла в садочок, - це Каті.
• І як?
• Ридає і проситься додому, - сміється Алекс.
• Як Франсуа? – питаю в Беа.
• Зустрічається з дівчиною, - відповідає за неї Жозе.
• Молодець!

Раптово відчиняються двері, входить Себаст’єн, його намагається тримати якась дівчина, а він виривається і бурчить. Потім Себ бачить мене, в нього сіріє обличчя, він намагається бігти в мій бік, але сильно кульгає.

• Джино, це не те, що ти подумала, - вигукує.

Підвожусь й допомагаю йому сісти.

• Постривай, - заспокоюю чоловіка, - Я ще нічого не подумала.
• Я вам все поясню, - говорить дівчина, - Це я винна!
• Зачекайте! Спочатку представтесь, - пропоную.
• Я, Анет, - трохи спокійніше відповідає дівчина, - І я збила цього чоловіка. Але це сталось випадково. А він не захотів їхати до лікаря, - вона знову швидко говорить.
• Себаст’єн, ти як? Що сталось? – обертаюсь до чоловіка.
• Я йшов на репетицію, стояв на переході, загорівся зелений, почав переходити вулицю, а ця дівчина мене збила, - розповідає.
• Так а чому ж ти в лікарню не поїхав? – запитує Патрік.
• А що з твоїм телефоном? – це я.
• Телефон розбився, - відповідає Себ спочатку мені, - Зі мною все нормально.
• Ти ледве ходиш, - хвилююсь.
• Давайте, я відвезу його в лікарню, - знову та дівчина, Анет, здається, намагається прорватись до Сі-Сі.
• Дякую, - рішуче говорю, - Але ви можете бути вільні, - дівчина шокована. Беру її під лікоть і вивожу за двері. Фотографую її, номери авто і вм’ятину на бампері, - Це про всяк випадок, - пояснюю й повертаюсь в гараж.

Підхожу до Себаст’єна.

• Що в тебе з ногою? – присідаю біля чоловіка, - Зможеш зняти кросівок?
• Авжеж, - обурюється і знімає взуття.

Зтягую з нього шкарпетку. Нога опухає прямо на очах.

• Беа, дай, будь ласка, лід з морозильника, - прошу, - Хлопці, допоможіть довести Себа до моєї машини. Поїдемо в лікарню.
• Навіщо? – пручається чоловік.
• Сі-Сі, ти сам розумієш, що це потрібно, - вмовляю.
• Себаст’єн, потрібно все перевірити, - підтримує мене Діана.

Жозе і Алекс допомагають Себу дійти до моєї автівки, сісти на заднє сидіння та покласти на нього ногу. Беа подає лід і ми прикладаємо його до місця травмування.

• Може поїхати з вами? – пропонує Патрік.
• Ні, дякую. Ми впораємось, - відмовляюсь.
• Вибачте, що зіпсував п’ятницю, - засмучується Себаст’єн.
• Да ти що! Ти ж не винен! – заперечують друзі.

Прощаємось та їдемо в лікарню. Там Себу роблять рентген. Перелому немає. Забій. Лікар робить призначення. Купую все необхідне в аптеці та їдемо до мене.

Вкладаю Сі-Сі в ліжко, ногу на подушку, прикладаю лід. Чоловік весь час якось дивно посміхається. Вечеряємо тут же.

• Чому ти смієшся? – перериваю мовчання, - В мене бруд на носі?
• Ти мене ревнуєш! – стверджує.
• З чого ти взяв? – дивуюсь.
• Як ти витягла ту дівчину з гаража! – сміється, - Тільки, що ногами не пхала!
• Звідки ти знаєш? Може за дверима і пхала?
• А ти пхала?
• Ні, але була не далека від того! – сміюсь з ним, - «Я його відвезу в лікарню!» і ручки свої простягає, - кривляю бідну дівчину.

Себаст’єн забирає в мене порожню тарілку, разом із своєю відставляє на тумбу і палко цілує мене.

• Тобі лікар наказав не напружувати ногу, - трусь своїм носом об його.
• А ми й не будем її напружувати.