Глава 35.

Себаст’єн вже багато разів запрошував мене познайомитись з його батьками, але я якось не наважувалась. А сьогодні ми з Себом знову поїхали кататись за місто і він привіз мене до своїх батьків. Без попередження! Без моєї згоди! Ну, Сі-Сі, я тобі влаштую!

• Привіт, синку! – виходить на ґанок сивочолий чоловік невисокого зросту з кругленьким животиком.
• Хто тут? – з-за дверей виглядає худенька жіночка з темним фарбованим волоссям й залишками колишньої краси на обличчі, - Синку! Яка я рада! – обіймаються.
• А що це за красуня? – запитує містер Арно.
• Тато, мама, знайомтесь, - обіймає мене за талію Себ, - Це моя Джина.
• Ви та дівчина, через яку цей шалопай розбив мою новеньку Альфа-Ромео? – вигукує чоловік.
• Знали б Ви скільки сліз я тоді пролила! – сміюсь.
• Через мою машину? – дивується містер Арно.
• Ні, Себаст’єн пообіцяв повезти мене на ній на уік-енд, а сам не приїхав і я всі вихідні просиділа в гуртожитку одна-одненька!
• Невже не можна було зателефонувати? Хіба ми тебе так виховували? – дивується мадам Арно.
• Він так хвилювався за машину і що Ви його будете сварити, що забув про все, - виправдовую їх сина.
• А чому ми стоїмо на порозі? Ходімо в дім, - запрошує нас тато Себа.
• Так, ми саме збирались снідати, - підтримує його дружина.
• А ми вже поснідали, - говорить Сі-Сі. Штовхаю його ліктем.
• А я із задоволенням вип’ю кави ще раз, - виправляю ситуацію.

Себаст’єн допомагає мені зняти куртку, вішає її на гачок і кладе наші шоломи в передпокої. Проходимо у вітальню. В кутку справжній камін. На полиці фотографії Себа в різному віці. Перед каміном диван та крісла. Вздовж стін стелажі з книгами. Затишно.

• Я подам каву й сніданок, - мадам Арно йде на кухню.
• Я Вам допоможу, - йду за нею.

Варимо каву і накриваємо на стіл. Все просто: круасани, сир, джем, французький багет, яйця пашот.

• Я дужа рада, що Ви повернулись, - неочікувано говорить мені жінка.
• В мене до Вас велике прохання, - мама Себаст’єна запитально на мене дивиться, - Називайте мене на ти і Джина, будь ласка.
• Авжеж, - з полегшенням відповідає, - Тоді й ти зроби мені ласку?
• Яку?
• Називай мене Бланш.
• Добре, - сміюсь, - То Ви знаєте нашу історію? – продовжую тему, яку вона розпочала.
• В загальних рисах, - відповідає, - Після твого повернення Себаст’єн почав жити.
• А до цього він хіба не жив? – дивуюсь.
• Ні, він прожигав своє життя, - пояснює, - І ніякі вмовляння на нього не діяли.
• Дякую, - не знаю, що на це відповісти.
• Йди запрошуй до столу, а то хлопці довго наодинці і можуть посваритись, - просить.

Зву сина і батька до столу. Снідаємо, спілкуємось. Гуляємо в саду біля будинку. Містер Арно показує нам свій невеличкий виноградник. Батьки Себа приємні люди. Хоча в них складні стосунки. Їдемо додому вже після обіду. Паркуємось біля котеджу. Чоловік замикає ворота.

• Ну, давай, - говорить.
• Що? – не розумію.
• Мені прочуханки, - пояснює.
• А треба? – сміюсь.
• Ти на мене так подивилась, коли здогадалась куди ми приїхали, - сміється у відповідь, - Що я все зрозумів і готовий.
• А я передумала!
• От блін! Я вже налаштувався на скандал! Це не чесно! – ґлузує Сі-Сі.