Доля

Глава 33.

Чекаю на парковці Себаст’єна. Він має заїхати по мене й відвезти в гараж. В них з хлопцями запланована репетиція, а ми з Діаною домовились піти в кіно. Я вийшла раніше і до приїзду Себа мене розважає мій заступник Бен. Чую рев мотора. Біля нас зупиняється байк мого хлопця.

  • Привіт! – роздратовано вітається Себаст’єн, - Вибачте, що перериваю, але ми поспішаємо! – звертається до Бена.
  • Так, вибач, Бен, - прошу вибачення в чоловіка й сідаю на мотоцикл позаду Себа.

Байк швидко зрушає з місця і ми на великій швидкості мчимо в гараж. На дорогу уходить небагато часу. Себаст’єн голосно дихає, але подає мені руку.

  • Сі-Сі, що сталось? – не витримую.
  • Нічого, - притримує для мене двері.
  • Себаст’єн, я ж бачу, що ти сердишся, - прохожу в середину і намагаюсь бути спокійною, - Поясни мені, будь ласка?
  • Привіт! – вітається мій хлопець з друзями й хутко проходить до установки.
  • Привіт! – вітаються Патрік, Алекс, Жозе і Діана. 
  • Ми починаємо? – з місця в кар’єр Себаст’єн.
  • В тебе все добре, Сі-Сі? – запитує Жозе.
  • В мене все добре, - відповідає мій хлопець, - Якщо не рахувати того, що моя дівчина на очах у мене фліртувала з іншим чоловіком! А так все добре!
  • Що? – я в шоці!
  • А що ж це було?! – зауважує Себаст’єн.
  • Я в шоці! – констатую свій стан, - По-перше, коханий Сі-Сі, це не інший чоловік, а мій заступник!
  • Авжеж, кохана, це зовсім міняє справу! – іронізує мій хлопець.
  • По-друге, він у відносинах і у нього двоє дітей!
  • Яке співпадіння! Не знаходиш? – підначує мене Себ. Друзі ховають сміх в долонях.
  • А по-третє, я з ним не фліртувала, а просто спілкувалась, - підхожу до чоловіка, - Ну подумай сам, навіщо мені товстий некрасивий заступник, якщо в мене є красунчик звукоінженер?
  • Це взагалі то логічно, - я на вірному шляху.
  • Тоді заспокойся й поцілуй мене, - чоловік всаджує мене до себе на коліна і палко цілує.
  • Слава Богу! – сміються друзі, - Шалені закохані, ми будемо сьогодні репетирувати?
  • А наше кіно? – запитує Ді.
  • Я піду? – відриваюсь від Себаст’єна.
  • Так. Пробач. Нічого не можу з собою вдіяти, - ще раз мене цілує чоловік.
  • Розумію, - сміюсь, підвожусь і йду з Діаною.

Мовчки йдемо вулицею.

  • Ти хочеш в кіно? – запитує подруга.
  • Чесно?
  • Звісно.
  • Ні, - сміємось, - Я хочу з’їсти щось шкідливе.
  • Навіть знаючи, що доведеться це відпрацьовувати в спортзалі?
  • Так!
  • Я також! – здивовано дивлюсь на Ді.
  • Тоді пішли, - беру її за руку, - Я знаю класну кондитерську! – веду її в місце, яке мені показала донька.

Замовляємо чай і брауні.

  • Розкажи мені, - прошу.
  • Не знаю, чи варто, - вагається подруга.
  • Якщо є сумніви, то точно потрібно, - впевнено відповідаю.
  • Ти колись порівнювала свої теперішні стосунки із попередніми? – тихо запитує Діана.
  • Завжди, - шепочу.
  • Я також.
  • Ти думаєш, це неправильно?
  • Не знаю, - відповідає подруга після тривалої паузи.
  • Ти хоч його кохаєш.
  • А ти типу ні? – іронізує.
  • Я кохаю Річа, - впевнено відповідаю, - А Себаст’єна… Я не знаю як назвати те, що до нього відчуваю.
  • Кохання, - стверджує подруга.
  • Не впевнена.
  • А я впевнена! – говорить Ді, - Ти знаєш, те що я відчувала до Пітера й до Патріка відрізняється як день від ночі! Але я знаю точно, що без кожного з них я не змогла б жити!
  • А якщо довелось би обирати? – тихо запитую.
  • Не знаю, - так само тихо відповідає подруга, - Але життя склалось так і в мене, і в тебе, що нам не потрібно обирати, тож давай брати те, що воно нам дає і дякувати за це щодня!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше