Глава 33.

Чекаю на парковці Себаст’єна. Він має заїхати по мене й відвезти в гараж. В них з хлопцями запланована репетиція, а ми з Діаною домовились піти в кіно. Я вийшла раніше і до приїзду Себа мене розважає мій заступник Бен. Чую рев мотора. Біля нас зупиняється байк мого хлопця.

• Привіт! – роздратовано вітається Себаст’єн, - Вибачте, що перериваю, але ми поспішаємо! – звертається до Бена.
• Так, вибач, Бен, - прошу вибачення в чоловіка й сідаю на мотоцикл позаду Себа.

Байк швидко зрушає з місця і ми на великій швидкості мчимо в гараж. На дорогу уходить небагато часу. Себаст’єн голосно дихає, але подає мені руку.

• Сі-Сі, що сталось? – не витримую.
• Нічого, - притримує для мене двері.
• Себаст’єн, я ж бачу, що ти сердишся, - прохожу в середину і намагаюсь бути спокійною, - Поясни мені, будь ласка?
• Привіт! – вітається мій хлопець з друзями й хутко проходить до установки.
• Привіт! – вітаються Патрік, Алекс, Жозе і Діана. 
• Ми починаємо? – з місця в кар’єр Себаст’єн.
• В тебе все добре, Сі-Сі? – запитує Жозе.
• В мене все добре, - відповідає мій хлопець, - Якщо не рахувати того, що моя дівчина на очах у мене фліртувала з іншим чоловіком! А так все добре!
• Що? – я в шоці!
• А що ж це було?! – зауважує Себаст’єн.
• Я в шоці! – констатую свій стан, - По-перше, коханий Сі-Сі, це не інший чоловік, а мій заступник!
• Авжеж, кохана, це зовсім міняє справу! – іронізує мій хлопець.
• По-друге, він у відносинах і у нього двоє дітей!
• Яке співпадіння! Не знаходиш? – підначує мене Себ. Друзі ховають сміх в долонях.
• А по-третє, я з ним не фліртувала, а просто спілкувалась, - підхожу до чоловіка, - Ну подумай сам, навіщо мені товстий некрасивий заступник, якщо в мене є красунчик звукоінженер?
• Це взагалі то логічно, - я на вірному шляху.
• Тоді заспокойся й поцілуй мене, - чоловік всаджує мене до себе на коліна і палко цілує.
• Слава Богу! – сміються друзі, - Шалені закохані, ми будемо сьогодні репетирувати?
• А наше кіно? – запитує Ді.
• Я піду? – відриваюсь від Себаст’єна.
• Так. Пробач. Нічого не можу з собою вдіяти, - ще раз мене цілує чоловік.
• Розумію, - сміюсь, підвожусь і йду з Діаною.

Мовчки йдемо вулицею.

• Ти хочеш в кіно? – запитує подруга.
• Чесно?
• Звісно.
• Ні, - сміємось, - Я хочу з’їсти щось шкідливе.
• Навіть знаючи, що доведеться це відпрацьовувати в спортзалі?
• Так!
• Я також! – здивовано дивлюсь на Ді.
• Тоді пішли, - беру її за руку, - Я знаю класну кондитерську! – веду її в місце, яке мені показала донька.

Замовляємо чай і брауні.

• Розкажи мені, - прошу.
• Не знаю, чи варто, - вагається подруга.
• Якщо є сумніви, то точно потрібно, - впевнено відповідаю.
• Ти колись порівнювала свої теперішні стосунки із попередніми? – тихо запитує Діана.
• Завжди, - шепочу.
• Я також.
• Ти думаєш, це неправильно?
• Не знаю, - відповідає подруга після тривалої паузи.
• Ти хоч його кохаєш.
• А ти типу ні? – іронізує.
• Я кохаю Річа, - впевнено відповідаю, - А Себаст’єна… Я не знаю як назвати те, що до нього відчуваю.
• Кохання, - стверджує подруга.
• Не впевнена.
• А я впевнена! – говорить Ді, - Ти знаєш, те що я відчувала до Пітера й до Патріка відрізняється як день від ночі! Але я знаю точно, що без кожного з них я не змогла б жити!
• А якщо довелось би обирати? – тихо запитую.
• Не знаю, - так само тихо відповідає подруга, - Але життя склалось так і в мене, і в тебе, що нам не потрібно обирати, тож давай брати те, що воно нам дає і дякувати за це щодня!