Глава 32.

Сьогодні мій день народження. Другий без мого Річа. Коли він був поруч, він в цей день подавав мені каву в ліжко, дарував троянди із зрізаними шипами, ми довго кохались, а потім удвох їхали на конях на пікнік до річки, де проводили майже весь день. А вже ввечері мене вітали діти, рідні й друзі. Кожен мій день народження за двадцять років нашого спільного життя я пам’ятаю як зараз. Коханий, сьогодні, на жаль, тебе немає поруч!

З Себаст’єном ми вчора були в театрі, він мене відвіз додому на своєму байку. Мені подобається їздити за спиною Сі-Сі на його мотоциклі, нагадує скачки на конях, і вечірня сукня цьому не заважає, на різницю від коней. Але залишитись я його не запросила, а він не набивався, мабуть, щось відчув. Дякую йому за це. Взагалі, я йому багато за що вдячна, останнім часом. Здається, що він дійсно змінився. Став таким, яким я хотіла його бачити двадцять п'ять років тому.

Дзвінок в двері. Невже Себ?

• З днем народження, мамо! – вітають мене Джейк, Келлі, маленький Річ і Жозе, - Сюрприз! – син подає мені троянди із зрізаними шипами.
• Любі мої! – обіймаю дітей, а сльози течуть з очей, - Який подарунок! Яка я рада вас бачити! Проходьте в дім! Що ми на порозі?

Келлі з малюком проходять у вітальню, син заносить валізи, Жозе обіймає мене й витирає сльози. Показую Джейку і Келлі їх спальню та забираю у невістки онука.

• Освіжіться з дороги, а ми з Річем і Жозе, поки, приготуємо сніданок, - пропоную, - А потім я вам влаштую допит, - сміємось, - Ходімо, мій любий! – несу хлопчика на диван і роздягаю.

Йдемо мити ручки. Передаю Річа Жозе, йду до комори та дістаю звідти коробку, яку придбала, але думала, що вона ніколи не знадобиться. Розпаковую дитячий стільчик.

• Річі, дивись, що твоя бабуся тобі купила! Подобається? – хлопчик повзе до мене і встає, тримаючись за стільчик, - Який ти молодець! – хвалю, - Давай його витрем ганчіркою і влаштуємо йому випробування?

Влаштовую онука в стільчику, даю йому шматочок яблука без шкірки й починаю смажити оладки, а доньці доручаю варити каву і накривати на стіл.

• Мамо, звідки? – питають син з невісткою, які вийшли із спальні.
• Так, купила колись, - тисну плечами.
• Ми скучили за тобою, - обіймає мене Келлі.
• Я за вами теж! – і це щира правда, - Давайте снідати! Джейку постав квіти в вазу, будь ласка, - керую.

Снідаємо.

• Як ви вирішили приїхати? Чому не попередили? – розпитую дітей.
• Як вже сказали, ми скучили і вирішили зробити сюрприз на день народження, - говорить син.
• І Жозе тут ні до чого? – примружую очі.
• Ну, майже ні, - відповідає Келлі, - Але вона була в курсі.
• Змовились, - сміюсь, - Але я дуже рада такому сюрпризу! Це найкращий подарунок!
• А це не подарунок, - говорить Жозе, - Подарунок буде ввечері, - обіцяє.
• Що ви задумали?
• Все згодом, - тримає інтригу донька, - Джейку, ти сьогодні з малюком, а у нас справи. Мамо, вдягайся і поїхали, - керує донька.
• Куди?
• Я тобі забила адресу в навігатор.
• Що за таємниці?
• Це частина сюрпризу, - заспокоює Келлі.

Збираємось та їдемо, спочатку в магазин по сукні і взуття, потім обідаємо в ресторанчику і йдемо в салон краси. День пробігає швидко. Дівчата мене розважають. Після салону їдемо в ресторан до Беа, який сьогодні закритий для відвідувань, як написано на табличці на вході. В середині нас зустрічають друзі. Попереду Себаст’єн з величезним букетом хризантем.

• З днем народження тебе! – співають французькою й англійською.

Не зрозуміла! Обертаюсь, а на великому екрані в онлайн-режимі моя родина.

• Вау!
• Доню, вітаю тебе із днем народження! – бере слово тато, - Бажаю тобі бути щасливою не зважаючи ні на що!
• Джи, ми з Едом намагались виростити з тебе ніжну конвалію, - бере слово Бен, - А ти зробила по-своєму, як завжди, і виросла прекрасною ромашкою, яка теплом своєї душі лікує всіх навколо!
• Коли це ти став романтиком? – ґлузую з брата.
• Мабуть, все ж таки читав листи, які ти за нього писала Саллі Свон, - сміється Ед.
• Що це за історія? – питає донька.
• Мені також цікаво, - підтримує її син.
• Багато років тому, ваш дядечко Бен вирішив залицятись до Саллі Свон, тепер Купер, відкрито підійти соромився та вирішив написати їй романтичного листа, - пояснюю.
• Але сам не впорався й попросив вашу маму допомогти, - додає Ед.
• Мені було шістнадцять років! – виправдовується старший брат.
• А тій Саллі сподобалось? – уточнює Жозе.
• Авжеж! – відповідає Бен, - Вона наскучила мені вже за два тижні, а бігала за мною ще рік!
• Джи, ми любимо тебе! – продовжує привітання Ед, - Ми пишаємось тобою! І ми завжди прийдемо тобі на допомогу!
• По-моєму, допомога була потрібна вам, - сміється Колін. Господи на нашому старому ранчо зібралась вся родина!
• Чого це ще? – обурюється мій середній брат.
• Коли ви почали випробувати прийоми рукопашного бою на Джині, вона записалась на курси карате й за півроку гамселила вас так, що ви її десятою дорогою обходили, наскільки я пам’ятаю, - покочуємось зі сміху, - З днем народження, кузино! – надсилає мені повітряний поцілунок. Роблю вигляд, що ловлю його та прикладаю до щоки.
• Вибачте, що перериваю вас, - втручається тато Річа, - Джи, дівчинко, ти зробила нашого сина найщасливішим чоловіком і подарувала нам двох прекрасних онуків! Ми любимо тебе! І впевнений, що хоч мого сина немає зараз з нами, але десь із небес він спостерігає й оберігає тебе і найбільше, чого він хотів би для тебе, і ми разом із ним, щоб ти була щаслива! Вітаємо тебе! – зрадники сльози котяться по моїх щоках.
• Дякую, мої любі! Це включення – це геніальна ідея! – мене переповнюють почуття.
• Це Себаст’єн вигадав, - говорить донька.
• Дякую тобі, Сі-Сі, – цілую його.
• Доню, подарунок від нашої родини чекає тебе на подвір’ї, - говорить тато, - До нас дійшли чутки, що ти змінила живого коня на металевого. Тому так. Але будь обережна!