Глава 31.

Останні дні мені не давала спокою думка, що Жозе десь побачить нас з Себаст’єном і неправильно все зрозуміє, тому я вирішила не чекати на «мої» вихідні й зустрітись з нею за вечерею в нашому улюбленому ресторані недалеко від студентського містечка. Не зважаючи на затори, я приїхала раніше і тепер чекала за столиком біля вікна. Осінній дощ щедро поливав тротуари вечірнього міста. Перехожі поспішали сховатись в своїх автівках або в підземеллі метро.

• Привіт! – я не помітила як донька наблизилась до столику.
• Привіт! – обіймаю її, - Як пройшли вихідні?
• Класно! Бабуся і дідусь Алекса дуже цікаві люди, а Тулуза – красиве місто, - розповідає дівчина.
• Я рада за тебе, - відкриваю меню, - Що замовимо?
• Мамо, ти там нічого нового не побачиш, - сміється і маше рукою офіціанту.

Робимо замовлення.

• Ну, розповідай, що тебе бентежить? – запитує донька.
• З чого ти взяла? – віднікуюсь.
• Мамо!
• Жозе, я хочу, щоб ти не поспішала із висновками і спробувала зрозуміти мене, - починаю.
• Стій! – примружує очі, - Ти нарешті дала шанс Сі-Сі?
• Так, - тихо відповідаю, - Але як ти здогадалась?! Чи тобі хтось сказав?
• Ніхто нічого мені не говорив, - заперечує дівчина, - Просто спостерігаючи за вами я зрозуміла, що рано чи пізно це станеться. Себаст’єн обрав вірну тактику.
• Яку тактику?
• Оточити тебе суцільним піклуванням, бути поруч, не давати тобі сумувати, - пояснює.
• Тож ти не проти?
• А чому я маю бути проти?
• Ну, - починаю.
• Мамо, він повернув тебе до життя! Я, навпаки, йому вдячна!

Офіціант приносить наше замовлення. Їмо.

• Ти кохаєш його? – тихо запитує донька.
• Я кохаю твого тата, - так само тихо відповідаю.
• Ти хочеш сказати «кохала»?
• Ні, я кохаю твого тата, але він помер, а Себ, він поруч, - намагаюсь пояснити, - Розумієш, одній бути важко.

Жозе накриває мою руку. Намагається підтримати.

• Мамо, я дуже хочу, щоб ти була щаслива.
• Я намагаюсь, але без тата це неможливо, - говорю, - Як ти вважаєш, я дуже підло вчиняю по відношенню до Сі-Сі?
• Я думаю, що він згоден прийняти від тебе все, що ти можеш йому дати, - заспокоює мене, - Він тебе дуже кохає. Знаєш, він так на тебе дивиться, коли ти не бачиш.
• Як?
• Наче ти сонце, земля, повітря і вода, - сміється, - Мені складно дати цьому визначення.
• Ти перебільшуєш, - соромлюсь.
• А от і ні!
• Як твоє навчання? – перевожу тему.
• Все добре, - жвавішає, - Я знайшла кілька цікавих замовлень. Грошей практично не зароблю, але для мого портфоліо це піде на користь.
• Покажеш, коли буде готово?
• Звісно! – б’ємось долонями.
• А як Алекс?
• Працює в тій компанії, - розповідає, - Керівництво ним задоволене, обіцяють після Нового року розгледіти питання його підвищення.
• Це ж прекрасно! Передай йому мої вітання!
• Ще нема з чим вітати, - зупиняє мене донька.
• Я впевнена, що в нього все вийде, - наполягаю, - Десерт? – пропоную.
• Нам потрібно закруглятись, бо він геть промокне, -  відповідає Жозе.
• Хто? – не розумію.

Дівчина показує очима в вікно. Повертаю голову і бачу Себаст’єна з парасолею біля моєї машини. Закочую очі й відправляю голосове повідомлення: «Заходь в середину!».

• Я ж говорила! – сміється донька.
• Твій кавалер зробив розумніше, - відказую.
• Лишився вдома?
• Ні, сів біля бару, - показую їй очами на Алекса в сусідньому залі і тепер вже вона направляє голосове повідомлення.

Першим підходить Себаст’єн.

• Привіт! – нахиляється й цілує мене, - Я хвилювався як пройде розмова та приїхав, щоб підтримати тебе, - шепоче мені на вухо, - Привіт, Жозе! Не хотів вам заважати, - вітається з дівчиною.
• Ви не заважаєте, Себаст’єн, - відказує донька, - Рада Вас бачити! – жестом підзиває офіціанта й просить його поставити ще два стільця таі два прибори.
• Привіт, Джино! – підходить Алекс.

Підвожусь з місця і обіймаю хлопця.

• Привіт, Себаст’єне! – чоловіки тиснуть один одному руки.
• Яка зустріч,  - сміюсь, - Ну то що, десерт? Чи нам десерт, а хлопцям вечерю?
• Себаст’єне, Ви як? Особисто я дуже голодний, - говорить Алекс.
• Жозе, Алекс, в мене до вас особисте прохання, - починає Себ, а діти переглядаються, - Ви не могли б звертатись до мене на «ти»? Бо я відчуваю себе дідом, коли чую «Ви Себаст’єне»?
• Ок, - першою погоджується Жозе.
• Добре, - це Алекс, - А щодо вечері?
• Я тільки за і подвійну порцію, будь ласка, бо я не встиг пообідати, - черга Сі-Сі погоджуватись, - Я пригощаю.
• О, тоді нам з Жозе той дорогущий десерт з маракуєю!
• Все, що забажаєш, - цілує мені руку й кличе офіціанта.
• І, Алексе, звертайся до мене також на «ти», будь ласка, - прошу.
• Добре, Джино, - погоджується.