Глава 30.

В неділю о 8-й лунає дзвінок в двері. Підхоплююсь з ліжка, накидаю халат й біжу відчиняти.

• Доброго ранку! – вітається усміхнений Сі-Сі, - Доставку круасанів викликали? – простягує пакунок з божественним ароматом.
• Доброго ранку! – підношу пакунок до носа, - Дякую!
• Вчора побачив, що твою машину потрібно помити, - бере ключі від моєї автівки з полички, - Прижену за кілька годин, - і йде. Це все?

Весь наступний тиждень Себаст’єн веде себе в такому ж дусі: приносить мені в офіс обід на винос або веде в ресторан, розважає, робить компліменти, дарує квіти й жодного разу не робить спроби залишитись у мене або запросити до себе. Він мене більше не хоче? Спробував та йому не сподобалось?

В четвер вирішую все з’ясувати, але на обід Себ не з’явився! До кінця робочого дня я накрутила себе до неможливого й вирішила піти в спортзал, щоб спустити пар біля боксерської груші та на паркувальному майданчику мене чекає причина мого роздратування. З букетом польових квітів.

• Привіт! – обіймає мене чоловік та залишає легкий поцілунок на губах, - Це тобі!
• Дякую! – приймаю букет.
• Можна тебе запросити на вечерю? – посміхається мені Себаст’єн.
• Можна, - відповідаю, - Але я не піду.
• Чому? – напружується.
• Тому що я вирішила йти в спортзал.
• Пішли разом?
• Навіщо? – не розумію.
• Щоб позайматись спортом, - терпляче пояснює, - А потім можна буде й повечеряти?
• Не хочу, - пручаюсь.
• Джино, щось трапилось? – допитується.
• Ні.
• Джи, я бачу, що щось трапилось. Поясни мені, будь ласка, - наполягає.
• Не хочу.
• Але тоді я не зможу допомогти тобі вирішити цю проблему, - вмовляє мене Себ.
• Себаст’єн, не потрібно мене супроводжувати. Я все зрозуміла, - намагаюсь бути спокійною, - Займайся своїми справами.
• Джино, поясни мені, будь ласка, що ти зрозуміла? Тому що особисто я нічого не зрозумів?

Роблю глибокий вдих. Знімаю машину з сигналізації. Кладу букет на заднє сидіння.

• Джино, будь ласка, - нагадує про себе чоловік.
• Себаст’єн, я зрозуміла, що ти передумав і не буду тебе ні до чого змушувати, - тихо говорю не дивлячись йому в очі, - Давай продовжувати просто дружити?
• Щодо чого я, по-твоєму, передумав? – запитує.
• Щодо нас, - відповідаю.
• Дозволь поцікавитись, а з чого ти це взяла? – йому смішно?!
• Ну, - мнусь.
• Джи, розкажи мені, що ти собі вже надумала? – притискає мене своїм тілом до машини.
• Ну, - повторюю, - Ти жодного разу не намагався... – мене перериває палкий поцілунок Себаст’єна.

Потім він різко відпускає мене та підштовхує в машину. Сідає за кермо і ми вирушаємо з парковки.

• Куди ти мене везеш? – питаю.
• Точно не в спортзал, - сміється.

За двадцять хвилин зупиняємось біля його дому. Подає мені руку й веде в свою квартиру.

• Чому сюди?
• Я б не витримав до твого котеджу, - притискає мене до стіни, - Знала б ти чого мені коштувало це «жодного разу»! – палко цілує.
• Але чому тоді? – запитую після того як віддихалась.
• Ти ж сказала «маленькими кроками», от я і намагався не тиснути, - тихо відповідає.

А потім ми переміщуємося в спальню.

З ранку я шкодую, що ми «не витримали» до мого котеджу, тому що сьогодні робочий день і мені треба в офіс, а ми проспали й свіжого одягу в мене немає і часу, щоб заїхати додому також. Проблему вирішуємо завдяки найближчому магазину, де я купую блузу та свіжу білизну. Не те, до чого я звикла, але варіантів немає. Перевдягаюсь в примірочній. Виходжу й помічаю Себаст’єна на касі з цілим кошиком жіночих товарів: халат, капці, зубна щітка, паста, шампунь, все марок, якими користуюсь я.

• Це що? – цікавлюсь. Адже я можу?
• Це для тебе.
• Але в мене все це є!
• А в моїй квартирі – немає, - пояснює Себ і цілує мене. Відчуваю як червонію.

Робочий день спливає швидко. Ввечері поспішаю в гараж. Сьогодні у хлопців репетиція. Дорогою заїжджаю в ресторан та беру на всіх їжу на винос – не встигла пообідати.

• Привіт! – вітаюсь з друзями, - Хлопці, вибачте, але перервіться, будь ласка, - прошу, - Я привезла вечерю з ресторану на всіх, бо не встигла пообідати і голодна як вовк! Допоможіть занести?
• Я допоможу! – вискакує Сі-Сі з-за установки й легко цілує мене в губи, - Вибач, я не зміг сьогодні привезти тобі обід, а замовити доставку не додумався, - говорить, коли підходимо до моєї машини, - Весь день аврал на роботі. Співачці, яка сьогодні писалась, не сподобався жоден дубль з записаних, довелось терміново монтувати.
• Не переймайся, я й сама могла замовити, але в мене також був аврал, - заспокоюю його, - Всім було щось від мене потрібно, - сміюсь.