Глава 29.

Кінець серпня. Вся наша компанія нарешті зібралась в Парижі. Кілька місяців ми майже не бачились. Що поробиш, час відпусток. Беа і Жозе їздили на наш острів в весільну подорож. Діана з Патріком і Патріком-молодшим провідували її батьків і сестру в Австралії. Ми з Жозефіною літали в Техас. Наш Річі так виріс! Він вже сидить, повзає і смішно дує кульки із своїх слюней. Каті з Алексом і Елоїзою гостювали у батьків в Тулузі. Сьогодні ми вирішили все надолужити: спочатку ми з дівчатами йдемо в спа-салон, а потім всі разом в нічний клуб. Дівчата вже чекають на мене біля входу.

• Привіт! – обіймаю подруг, - Який красивий загар!
• В тебе вигоріло волосся! Тобі дуже личить!
• Дівчата, пішли, нас вже чекають, - підганяю подруг, - Потім поговоримо.

Одна процедура зміняє іншу. Манікюр, педикюр, стрижка, пілінг, масаж, шоколадні обгортування, сауна. Повний релакс. П’ємо трав’яний чай в кімнаті відпочинку.

• Як тобі в ролі коханої дружини? – запитую Беа.
• За великим рахунком, нічого не змінилось, - потискає плечами подруга, - Все як було і півроку до весілля. Жозе, слава Богу, нарешті, подорослішав, тому я і погодилась. Адже син в мене вже є, - сміємось.
• А як ви з’їздили до батьків? – запитує Беа у Діани.
• Нормально, мої вже давно звикли до Патріка, - розповідає Ді, - Вся увага була прикута до онука.
• А як там Жанет? – запитую.
• Зустрічається з якимсь моряком, наче щаслива, - відповідає подруга.
• А як ви з’їздили? – питаю у Каті, - Твої батьки все ще сердиті на Алекса?
• Потроху звикають, - говорить вона, - Цього разу, тато хоч не бився. Піклування про Елоїзу зближує їх.
• Як я тебе розумію!
• Так, твій тато тоді добряче дав Себу! – сміється Діана.
• Що це за історія? – цікавиться Каті.
• Ви їй не розповідали? – дивуюсь.
• Якось не зручно було, - виправдовується Беа, - Все ж таки Себаст’єн наш друг.
• Так що сталось? – допитується Каті.
• Кілька років тому, на дні народження Жозефіни, тато Джини, добряче побив Себа, - пояснює Ді.
• Да ти що?
• Так, - підтверджую я.
• Він сказав, що мріяв про це двадцять років, - додає Беа.
• І чесно кажучи, я його розумію. Мені самій часом хотілось добряче відлупцювати Сі-Сі і тільки хороше виховання мене зупиняло, - розмірковує Діана. Покочуємось зі сміху, - Ти мені краще скажи інше. Скільки ти ще будеш йому мститись? – продовжує подруга.
• Я? – дивуюсь, - Кому? Себу?
• Так.
• Чому ти так вирішила?
• Ти ж його не підпускаєш до себе! – звинувачує.
• Але я йому нічого не обіцяла! – обурююсь.
• Я розумію, що він винен перед тобою, але так побивається за тобою, що вже можна його і пробачити, - втручається Беа.
• Я його давно пробачила - пояснюю, - Просто я не готова відповісти на його почуття.
• Джино!
• Що?
• Пошкодуй хлопця, він без сексу вже кілька років! - зауважує Каті.
• Як без сексу?
• Так, після розлучення з Жанет, - розповідає Каті, - Хлопці дражнять його монахом.
• Не може бути, - не вірю.
• Це правда, - подає голос Ді.
• Але що заважає йому зустрічатись з дівчатами?
• Ти! – хором говорять подруги.
• Але, - починаю.
• Він кохає тебе, - перериває мене Беа.
• Ми розуміємо, що ти дуже кохала Річа і що твоя рана ще не загоїлась, - бере мене за руку Каті.
• Але подумай про себе, твоє життя триває, - обіймає мене Діана.
• І чому б не дати шанс Сі-Сі? Ви обоє виросли, змінились, можливо, цього разу у вас все вийде? – припускає Каті.
• Ми переживаємо за тебе і за Себаст’єна, - додає Беа, - Ви ж наші друзі!
• Дякую вам! – обіймаю дівчат, - Я вас також дуже люблю!

Після спа ми поїхали в клуб, де на нас вже чекали хлопці.

• Вау! Які ви красуні! – чуємо компліменти.
• Привіт! – обіймаю і цілую друзів.
• Привіт, Джино! Я скучив, - затримує мене в обіймах Себаст’єн.
• Я також! – відповідаю і ловлю себе на думці, що це правда.
• Пішли в середину, в нас зарезервований столик, - запрошує Жозе.

Проходимо в зал, всідаємось на диванчику навколо столика, замовляємо напої. Спілкуємось. Танцюємо. Випиваємо. Переповідаємо новини. Ділимось планами. Моє тіло розслаблене після спа, а мозок розслабляється під дією алкоголю й гучної музики.

• Дозволь запросити тебе? – бере мене за руку Себ. Чую повільну мелодію та підвожу очі на друга.
• Авжеж, - відповідаю.