Це був звичайний робочий день. Ми з Річем як завжди прокинулись о 5-30, прийняли душ, вділись та спустились в кухню пити каву.
Сідаємо кожен в своє авто, машемо один одному рукою та їдемо кожен в своїх справах. Все як завжди. Ніякого передчуття.
Півдня в офісі минає як одна мить: нарада, зустріч з рекламщиками, вивчення документів. Шия затікла. Встаю з крісла, зкидаю туфлі та боса йду до вікна, руками розтираючи шию. Чудовий весняний день. Вже не холодно, але ще не спекотно. Широкими вулицями їдуть авто, гуляють люди. Треба зателефонувати Жозе. Минулого року донька вступила в Сорбону і тепер живе за океаном. Бачимось рідко . Скучаю. Але радує Джейк. Він вирішив жити й працювати на ранчо. Минулих вихідних, нарешті, привіз до нас свою Келлі Гарт. Вона боялась, що ми з Річем будемо проти їх стосунків, тому що вона старша нашого сина на сім років. Дурненька! Для нас головне, щоб Джейк був щасливий! Дзвінок на мобільний. Син. Про вовка промовка.
На ходу даю розпорядження секретарці скасувати все на другу половину дня. Руки так тремтять, що тільки з другого разу натискаю на кнопку виклика ліфта. Відчиняються двері. Б’юсь об чиїсь груди. Ед.
Дорогою Ед телефонує в лікарню, попереджає когось, що туди везуть Річа, потім на роботу, дає розпорядження на час своєї відсутності. Паркуємось та вибігаємо з машини. Ед швидко знаходить приймальне відділення. Півроку тому тут лежав його тесть, згадую. Нас зустрічає Джейк. На ньому немає обличчя.
Ед йде до реєстратури. Там його вже чекає дівчина в білому халаті. Вона щось запитує брата для анкети. Добре, що він тут. Я б зараз нічого не могла їй відповісти. Брат повертається та веде нас до стільців вздовж стіни. Сідаємо.
Мовчимо. Молюсь. Брат і син тримають мене за руки. Що я пропустила? Чому не побачила, що йому погано? Виходить лікар. Йде до нас.
Ед комусь телефонує. Щось говорить.
Син обіймає мене й всаджує на стілець. Подає воду.
Руки та голос тремтять. Знову молюсь. Виходить той самий лікар і говорить, що мені можна побачити Річа. Коридор, ліфт, знову коридор, нарешті, біла палата. Мій Річ в якихось дротах. Боюсь йому нашкодити. Обережно беру його за руку та опускаюсь на коліна. Утикаюсь лобом в наші сплетені руки.
Заходять лікарі, намагаються мене відірвати від чоловіка. Я вчепилась йому в руку. Пручаюсь. Укол і темнота.
#7660 в Любовні романи
#1837 в Короткий любовний роман
#3022 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.10.2024