Глава 18.

Друзі чекають нас біля шатра. Робимо компліменти один одному з приводу нарядів. Хлопці вже тут. А Жозе і Джейка все ще не видно. Забула спитати Річа, що він про це знає. Підїжджають авто тата і Бена. Йду на зустріч.

• Тату, привіт! – обіймаю, - Як справи?
• Все добре, дівчинко, - обіймає мене у відповідь, - Де наша іменинниця? Про подарунок не здогадалась?
• Не здогадалась. Не бачила їх з Джейком з самого ранку, - жаліюсь.
• Якщо з Джейком, то все добре, - запевняє.

Вітаюсь з братами, невістками й племінниками. Підводжу їх до друзів, щоб представити.

• Тату, це мої паризькі друзі, - називаю та показую всіх по черзі, - Жозе ти знаєш, - чоловіки тиснуть один одному руки й вітаються, - Це Беатрікс та її син Франсуа. Тато обертається до Жозе:
• Така красуня, чого ґаву ловиш? – сміємось.
• Це Діана, Патрік і Патрік-молодший, - вітаються, - Ця красуня Аделіна.
• Привіт, Аделіно! - вітається тато й обертається до мене, - Ти правильно надумала звести їх з Дейвом. Може вийти гарна пара!
• Тату!
• А що? Завжди потрібно говорити правду та називати речі своїми іменами! – закочую очі. Марно чекати від Джо Тетчера тактовності.
• Тату, це Себаст’єн і його дружина Жанет.
• А ну відійди-но, дівчино, - просить тато Жанет. Вона, як і я, не розуміє в чому справа й відходить.

Не встигаю нічого зрозуміти як тато хутко б’є Себа спочатку правою в щелепу, а потім лівою в печінку. Чоловік згинається навпіл, Жанет кричить. Інші гості обертаються на нас.

• Сімнадцять років мріяв це зробити! – говорить тато обтрушуючи руки, - І от трапилась нагода.

Відвертається та йде вітатись з Річем, який перед цим розмовляв із своїм батьком, почув крик Жанет та йшов до нас. Бачу краєм ока, як чоловіки плескають один одного по руці.

• Двадцять років тому ми б теж тебе пару раз пнули, - відсторонено промовляє Ед.
• А після острова – забили б на смерть й закопали б десь в пустелі, але на сьогодні з тебе досить. Живи, - ставить крапку Бен та йде за батьком.
• Лауро, Джоанно, вгамуйте своїх чоловіків! – звертаюсь до невісток.
• А що ми можемо? – відказує Лаура.
• Все буде добре! – заспокоює мене Джоанна, - Вони не зіпсують день народження Жозе, не переживай, - обіймає мене і обидві йдуть за чоловіками. Вони їх підтримують? Ну не можна ж бути таким злопам’ятними? Стільки років минуло!
• Себаст’єне, ти цілий? – запитує Річ, який саме підійшов до нас з аптечкою. Що? Вони це планували? Примружую очі й дивлюсь на чоловіка, а той з самим невинним виглядом подає перекис та вату Жанет, щоб вона обробила садна Себу.
• Ми про це ще поговоримо! - погрожую Річу.
• Авжеж, кохана! – обіймає йі цілує мене. Хіба можна сердитись після цього?
• Сі-Сі, все добре? Може покликати лікаря Мартіна? Він десь тут, - пропоную.
• Не переймайся, Джино, я в порядку. І не свари своїх чоловіків – я це заслужив, - відповідає друг відштовхуючи руку дружини, - Ходімте на сцену, іменинниця нас вже чекає, - звертається він до хлопців.

Хлопці йдуть на сцену, де їх і справді чекають Джейк з басом і Жозе з мікрофоном, розсідаються за інструменти.

• Вітаю всіх рідних і друзів на моєму дні народження! – починає донька, - Рада вас всіх бачити і мені приємно, що ви знайшли час, щоб відсвяткувати цей день разом зі мною! Їжа та напої на столах до ваших послуг! – показує на столи. Моя ж ти розумниця! – А розпочати ми хочемо з сюрпризу для тієї, завдяки кому сьогодні в нас є це свято, завдяки кому я є на світі, берегині нашої сім’ї, центру нашого всесвіту – моєї мами, Джини Батлер, - гості аплодують, улюлюкають й свистять, - Матусю, цю пісню написали ми з Джейком за допомогою твоїх друзів для тебе!

Лунають перші акорди і моя дівчинка починає співати слова захоплення й любові. Річ подає мені руку, виводить на танцпол та веде в ритмі танго. В танго він неперевершений!

• Ти був в курсі?
• Авжеж! - останнє па й пристрасний поцілунок.
• Прошу наповнити бокали і випити за нашу маму! – промовляє тост Жозе.
• Віват, Джино! – підхоплюють всі навколо, п’ю шампанське, яке мені подає чоловік.

До нас підбігає донька й син та обіймають нас. Вечірка починається. Спілкуємось. Куштуємо страви. Час мені вітати доньку. Виходжу на сцену й беру мікрофон.

• Жозефіно, дякую за твої теплі слова! – починаю, - У відповідь скажу: коли я дізналась про твоє існування, в мене з’явився сенс жити! Ти, твій брат і тато, моє все! Ви – мій всесвіт, моє повітря, сонце і вода! – змахую сльози, - Вітаю тебе із днем народження! Будь здорова і щаслива! А ми завжди будемо поруч та підтримаємо тебе в усьому!

Гості п’ють, їдять, танцюють. Мої друзі грають свої найкращі композиції. Їм аплодують. Донька добре це придумала – хлопцям потрібний такий імпровізований концерт, щоб відновити свою впевненість в вланих силах. На сцену виходять Річ і Жозе-тато.

• Доню, я дізнався про твоє існування всього рік тому, але зараз не уявляю як я жив без тебе! – починає останній, гості перешіптуються, а він говорить голосніше, - Дякую твоїй мамі за тебе! – повертається до мене і салютує бокалом, - Дякую тобі за те, що ти є в мене! Вітаю тебе! Будь здорова і щаслива! Я поряд!
• Доню, коли я вперше взяв тебе на руки – ти полонила моє серце, - продовжує привітання Річ, - Я люблю тебе! Щодня дякую Богу за те, що маю! Вітаю тебе! Будь здорова і щаслива! Ми поряд! – повторює.