Глава 17.

Наступного дня з самого ранку Річ з помічниками займається встановленням шатра, сцени, столів та іншого необхідного обладнання. На мені кухня та прийом гостей. З кухнею все зрозуміло: фірмові страви родини готуються у нас під керівництвом Мануели і я там не потрібна, а закуски готує кейтерінгова компанія, яка обслуговує наші бенкети вже багато років й ми в них впевнені і тут я також не потрібна. Отже, лишаються гості. В першій половині дня має приїхати Каню з найменшим своїм сином Дейвом та батьки Річа з його сестрою (те ще впробування) – їх потрібно розселити, бо вони залишаються з ночівлею. Мій батько і брати з сім’ями приїдуть вже ввечері, як і наші друзі й сусіди, бо мешкають недалеко. Заходжу на кухню, беру каву та йду до басейну, де зібрались друзі.

• Доброго ранку! – вітаюсь.
• Доброго ранку, Джино! – обіймають мене дівчата.
• А де ваші хлопці? І мої діти? Вони, наче, вже встали? – здивовано запитую. Я думала, що вони тут.
• Твої діти кудись забрали наших хлопців, - відповідає Ді, - Нам потрібно хвилюватись? – підморгує мені.
• Та ні. Просто я про це нічого не знаю, - дивуюсь. Добре, розберусь, - Аделіно, як тобі наш персиковий сад? – Беатрікс, Діана й Жанет прискають зі сміху.
• Дуже красивий в місячному сяйві, - надто серйозно відповідає Аделіна. Дівчата сміються ще дужче.
• Дейв тобі все показав?
• Так, він був дуже люб’язний, - не здається подруга.
• В нас ще є конюшні, корівники, кукурудзяні й пшеничні поля і виноградник, - підтрунюю над нею.
• Мені цікаво буде все побачити. Я попрошу Дейва мені їх показати, - продовжує свою гру жінка. Сміюсь та обіймаю її.
• Він реально класний! – шепочу.
• Я це зрозуміла, - відповідає, - Дякую! Сподіваюсь, що в нас все вийде!
• Так і буде!
• Місіс Річ, - кличе мене працівник, - До Вас гості!

Обертаюсь і бачу Каню з сином. Біжу на зустріч, друг розставляє руки, підхоплює мене й кружляє в повітрі.

• Привіт!
• Привіт!
• Рада вас бачити! Як доїхали? – відпускаю чоловіка та підхожу до хлопця, - Привіт, Дейв! Як справи? – обімаю і його.
• Привіт, Джино! – обіймає мене у відповідь, - Все добре!
• Нормально доїхали. Ти ж знаєш, що я люблю кермувати! – відповідає друг.
• Подивись, хто в мене тут, - показую на дівчат, які вже встали з лежаків і чекають своєї черги пообійматися з Каню.
• Не може бути! Діана, Беа, Аделіна! – обіймає дівчат, - А цю красуню я не знаю?
• Знайомся, це Жанет, сестра Ді, - представляю, - Жанет, це наш друг Каню. Він грає на там-тамах і також був членом групи. – дівчина подає руку для знайомства, а друг її цілує, - Дівчата, представляю вам сина Каню Дейва, - показую на хлопця.
• Привіт! – вітається останній.
• Дейві, Каню, йдіть-но я вас погодую, бо ви з дороги, - виходить з кухні Мануела, - До обіда ще довго.
• Мануело, дякую! – обіймає жінку, - Ми голодні як чорти! Тільки закинемо речі у спальню, - обертається до мене, - Синя? Як завжди?
• Так. Смачного! Все починається о 14-й. Шатер за персиковим садом, - відповідаю.
• Не заблукаємо, - сміється друг, обертається до дівчат і додає, - Побачимось!

Дивимось у слід другу й зітхаємо в унісон.

• Він ще красивіший, ніж я пам’ятаю, - видає загальну думку Беатрікс.
• Повтори цю фразу при Жозе, й, бажано, кілька разів, - раджу подрузі.
• Місіс Річ, містер і місіс Батлер і міс Батлер приїхали, - знову кличуть мене. Цих треба зустрічати біля гаража. Машу дівчатам та йду. Це просто треба пережити.

За метушньою час спливає швидко. Наче, все готове. Прямую в спальню, пора вдягатись на свято. Душ, вимити волосся, вільно укладаю його феном, легкий макіяж, сукня з блакитного шовку з квітковим принтом і сьогодні ніяких підборів! Ковбойські чоботи! По-перше, вони пасують до всього. По-друге, вони дуже зручні, зшиті під замовлення спеціально для мене, тож враховано всі особливості моїх ніжок (скільки вони коштують краще не згадувати!), а ходити мені сьогодні ого-го скільки! Ну й по-третє, в таких чоботях сьогодні будуть всі, бо це стилістика таких вечірок. Річ виходить з душа обмотаний одним лише рушником і завмирає.

• Яка ти красива! – підходить й цілує, тану, неохоче відпускає мене, - Зараз я тебе відпускаю, але після ти від мене не відвертишся!
• Ловлю тебе на слові, - цілую чоловіка в щоку та відхожу.

Річ вдягає свої улюблені джинси, блакитну сорочку і ковбойські чоботи. Стаю біля нього. Дивимось в наше відображення в дзеркалі.

• Ми красива пара!
• Авжеж! – обіймає мене за талію чоловік, - Пішли, моя краща половина?
• Так, час.