Глава 11.
Чуємо, як відчиняються двері і в кімнату заходить Патрік.
- Привіт, Джи! Радий тебе бачити! – цілує мене.
- Навзаєм! – обіймаю друга.
- Я правильно розрахував час? – цілує Діану, - Ви встигли поговорити?
- Так, ти все правильно розрахував, - посміхається чоловіку Ді. Вони реально класна пара!
- Дякую, Патрік!
- Давайте вечеряти? Я приготувала жульєн і салат капрезе, - кличе нас за стіл господиня.
Проходимо на кухню й розсідаємось за столом. Діана подає вечерю. Їмо.
- Ді, дякую! Все було дуже смачно! – хвалю подругу.
- Дякую, кохана! – обіймає її Патрік.
Допомагаю друзям прибрати зі столу та скласти посуд в посудомийну машину. Повертаємось у вітальню. Патрік несе тацю з чаєм й тістечками, які купив П’єр.
- Патрік, Діано, у мене до вас прохання, - починаю.
- Яке?
- Коли я летіла з острова додому, в літаку я написала пісню. Весь цей час вона лежала в шухляді. Я нікому її не показувала. Можете, будь ласка, подивитись? – дістаю із сумки аркуш із текстом і передаю друзям. Вони читають. Тиша.
Між нами багато прекрасних спогадів,
Але сьогодні я відчуваю, що ми віддаляємось один від одного.
Я розумію, що це кінець.
Не хочу, щоб наше кохання було перекреслене агонією останніх днів.
Тому я йду. Пробач. Зрозумій.
Вперше я говорю тобі: прощавай!
Я хочу, щоб ти згадував лише хороші наші дні.
Наше кохання. Нашу пристрасть.
Тому я йду. Пробач. Зрозумій.
Вперше я говорю тобі: прощавай!
Ти завжди будеш в моєму серці.
Але далі у кожного своя дорога.
Тому я йду. Пробач. Зрозумій.
Вперше я говорю тобі: прощавай!
- Джи, в мене немає слів, - видихає Діана.
- Так погано? - засмучуюсь я.
- Ні, це дуже красиво! – говорить Патрік.
- Ти напишеш музику до цієї пісні? - сподіваюсь.
- Я не певен, що впораюсь. Я давно не писав, - задумливо відповідає друг.
- Не вагайся, в тебе точно все вийде! – відказую, - А Ді заспіває і ця пісня стане поверненням вашої групи! – пророкую.
- Я б не загадувала так далеко, - обережно говорить подруга.
- Так і буде! – впевнена я.
- Джину ніщо не змінить! – Ді переглядається з чоловіком.
- Завтра вдень в мене рейс додому, тому, поки ще «дитячий час» і з вашого дозволу, мені потрібно зробити один телефонний дзвінок? – приймаю спонтанне рішення.
- Авжеж! Нам вийти? – нічого не розуміє Патрік.
- Ні, це не таємниця, - сміюсь та набираю номер Жозе.
- Привіт, тато-Жозе! – ставлю на гучний зв’язок.
- Привіт, Джи! Радий тебе чути! – чуємо голос друга.
- Я зараз в Парижі, в гостях у Діани і Патріка.
- Переказуй їм мої вітання.
- Вони тебе чують, - сміюсь.
- Я можу приїхати, - сміється у відповідь Жозе.
- Не треба, я вже збираюсь викликати таксі та їхати в готель. В мене до тебе інша пропозиція.
- Приїхати в готель? Диктуй адресу? – жвавішає чоловік на тому кінці дроту.
- Жозе! Ти не міняєшся!
- Я ніколи не міг встояти перед красивою жінкою! Каюсь! – вдавано обурюється.
- Це ділова пропозиція, - терпляче пояснюю.
- Я весь увага, - серйознішає Жозе.
- Наш офіс в Далласі готуємо рекламний календар на наступний рік і нам потрібний фотограф, щоб зробити фото нашого виробництва. Платимо … Переліт я влаштую за рахунок компанії. Жити зупинишся у нас з Річем. В нашому будинку дванадцять спалень, так що щодо цього не переймайся. До того ж, ти зможеш бачити й спілкуватись із Жозе щодня. Я попрошу її бути твоїм водієм. Сім’я подарували їй авто на шістнадцятиріччя і вона буде тільки рада похизуватись ним. Але питання термінове. Вирішувати треба сьогодні. Рейс завтра о чотирнадцятій, - друг мовчить кілька секунд, а потім відповідає.
- А ти знаєш, я згоден! Де і о котрій зустрічаємось завтра?
- За годину до вильоту в аеропорту. Я буду їхати з виробництва з-за міста, так що так буде зручніше, - вирішую я.
- Домовились! – радісним голосом вигукує чоловік, - Ця пропозиція навіть краща! – сміємось всі. Я зкидаю дзвінок.
- Зізнавайся, що ти задумала? – підозріло запитує в мене Діана.
- Я хочу прибрати Жозе зі сцени, щоб дати можливість Каті й Алексу зрозуміти чи потрібно їм те, що зараз намічається між ними, чи ні. Ну і, водночас, Жозе зможе налагодити стосунки із донькою. Погодьтесь, що з-за океану це важко зробити? – пояснюю.
- Джина, ти стратег! – відповідає Патрік за дружину.
- Думаю, це може спрацювати, - погоджується вона.