Глава 11.

Чуємо, як відчиняються двері і в кімнату заходить Патрік.

• Привіт, Джи! Радий тебе бачити! – цілує мене.
• Навзаєм! – обіймаю друга.
• Я правильно розрахував час? – цілує Діану, - Ви встигли поговорити?
• Так, ти все правильно розрахував, - посміхається чоловіку Ді. Вони реально класна пара!
• Дякую, Патрік!
• Давайте вечеряти? Я приготувала жульєн і салат капрезе, - кличе нас за стіл господиня.

Проходимо на кухню й розсідаємось за столом. Діана подає вечерю. Їмо.

• Ді, дякую! Все було дуже смачно! – хвалю подругу.
• Дякую, кохана! – обіймає її Патрік.

Допомагаю друзям прибрати зі столу та скласти посуд в посудомийну машину. Повертаємось у вітальню. Патрік несе тацю з чаєм й тістечками, які купив П’єр.

• Патрік, Діано, у мене до вас прохання, - починаю.
• Яке?
• Коли я летіла з острова додому, в літаку я написала пісню. Весь цей час вона лежала в шухляді. Я нікому її не показувала. Можете, будь ласка, подивитись? – дістаю із сумки аркуш із текстом і передаю друзям. Вони читають. Тиша.

Між нами багато прекрасних спогадів,

Але сьогодні я відчуваю, що ми віддаляємось один від одного.

Я розумію, що це кінець.

Не хочу, щоб наше кохання було перекреслене агонією останніх днів.

Тому я йду. Пробач. Зрозумій.

Вперше я говорю тобі: прощавай!

Я хочу, щоб ти згадував лише хороші наші дні.

Наше кохання. Нашу пристрасть.

Тому я йду. Пробач. Зрозумій.

Вперше я говорю тобі: прощавай! 

Ти завжди будеш в моєму серці.

Але далі у кожного своя дорога.

Тому я йду. Пробач. Зрозумій.

Вперше я говорю тобі: прощавай!

• Джи, в мене немає слів, - видихає Діана.
• Так погано? - засмучуюсь я.
• Ні, це дуже красиво! – говорить Патрік.
• Ти напишеш музику до цієї пісні? - сподіваюсь.
• Я не певен, що впораюсь. Я давно не писав, - задумливо відповідає друг.
• Не вагайся, в тебе точно все вийде! – відказую, - А Ді заспіває і ця пісня стане поверненням вашої групи! – пророкую.
• Я б не загадувала так далеко, - обережно говорить подруга.
• Так і буде! – впевнена я.
• Джину ніщо не змінить! – Ді переглядається з чоловіком.
• Завтра вдень в мене рейс додому, тому, поки ще «дитячий час» і з вашого дозволу, мені потрібно зробити один телефонний дзвінок? – приймаю спонтанне рішення.
• Авжеж! Нам вийти? – нічого не розуміє Патрік.
• Ні, це не таємниця, - сміюсь та набираю номер Жозе.
• Привіт, тато-Жозе! – ставлю на гучний зв’язок.
• Привіт, Джи! Радий тебе чути! – чуємо голос друга.
• Я зараз в Парижі, в гостях у Діани і Патріка.
• Переказуй їм мої вітання.
• Вони тебе чують, - сміюсь.
• Я можу приїхати, - сміється у відповідь Жозе.
• Не треба, я вже збираюсь викликати таксі та їхати в готель. В мене до тебе інша пропозиція.
• Приїхати в готель? Диктуй адресу? – жвавішає чоловік на тому кінці дроту.
• Жозе! Ти не міняєшся!
• Я ніколи не міг встояти перед красивою жінкою! Каюсь! – вдавано обурюється.
• Це ділова пропозиція, - терпляче пояснюю.
• Я весь увага, - серйознішає Жозе.
• Наш офіс в Далласі готуємо рекламний календар на наступний рік і нам потрібний фотограф, щоб зробити фото нашого виробництва. Платимо … Переліт я влаштую за рахунок компанії. Жити зупинишся у нас з Річем. В нашому будинку дванадцять спалень, так що щодо цього не переймайся. До того ж, ти зможеш бачити й спілкуватись із Жозе щодня. Я попрошу її бути твоїм водієм. Сім’я подарували їй авто на шістнадцятиріччя і вона буде тільки рада похизуватись ним. Але питання термінове. Вирішувати треба сьогодні. Рейс завтра о чотирнадцятій, - друг мовчить кілька секунд, а потім відповідає.
• А ти знаєш, я згоден! Де і о котрій зустрічаємось завтра?
• За годину до вильоту в аеропорту. Я буду їхати з виробництва з-за міста, так що так буде зручніше, - вирішую я.
• Домовились! – радісним голосом вигукує чоловік, - Ця пропозиція навіть краща! – сміємось всі. Я зкидаю дзвінок.
• Зізнавайся, що ти задумала? – підозріло запитує в мене Діана.
• Я хочу прибрати Жозе зі сцени, щоб дати можливість Каті й Алексу зрозуміти чи потрібно їм те, що зараз намічається між ними, чи ні. Ну і, водночас, Жозе зможе налагодити стосунки із донькою. Погодьтесь, що з-за океану це важко зробити? – пояснюю.
• Джина, ти стратег! – відповідає Патрік за дружину.
• Думаю, це може спрацювати, - погоджується вона.