28 глава

Леся прийшла додому, повечеряла та, нарешті, наважилася переслухати те, що знайшла в телефоні Андрія. Ні, волосся не стало на голові дибки, але вона знов відчула щось неприємне, гидке та водночас тривожне.

Так, це були голоси Палкіна та Ясміни. На цей раз Леся була в цьому переконлива, вона не помиляється. Вимкнувши записи, вона сіла та наче занурилася у себе, наче скам`яніла. Що вона знала раніше про Дениса Палкіна? Майже нічого. Був донецьким, потім київським чинушею, товаришував з Кочмарським, раптово зайняв його місце та став великим бізнесменом, очоливши концерн – цей бізнес-айсберг. А от від Андрія вона такого, геть, не очікувала. Як хлопець з такої інтелігентної родини спромігся на зраду?

Хоча в англійській мові інтелігент – це лише людина розумна та багато знає.  Це в нашій свідомості її нагородили шанобливими якостями – честю, мудрістю, совістю, культурою та відданістю. Лесі не хотілося вірити у погане. А особливо зараз, коли вона стала дівчиною Андрія, коли вони так зблизилися. Але можна мільйон разів казати «не може бути» та це нічого не змінить. Факти – вперта річ.

Наступного дня Леся прийшла до Офісу сама не своя. Вона погано спала, майже не виспалася. Ні до якого консенсусу в душі вона так не дійшла та як буде дивитися у очі керівнику та ще й Ясміні так й не вирішила. Але її чекав сюрприз Палкін не з`явився ані в десять, ані в дванадцять. Тут Леся занервувала та сама зателефонувала начальнику. На тому боці повідомили, що зараз зайняти та будуть після обіду. «Де це його носить?» -  задумалася дівчина. Але потім вирішила, що це навіть на краще. Не бачити й не чути!

Леся сміливо відправилася на обідню перерву у ту кав’ярню, в яку ходила зазвичай. Навіть Галюню з собою покликала та дозволила запізнитися з обіду аж на півгодини. Повернувшись, вона відчула запах кави, якесь тупотіння за стінкою. «Значить з`явився!» - визначила секретарка. А потім побачила довгий рожевий конверт на своєму робочому місці. Вона відкрила його та  дістала гарну рожеву листівку. Золотими літерами на якій було надруковано «Запрошення». Леся подивилася у середину та здивувалася. Листівка запрошувала її – Лесю на річницю весілля Дениса Павловича. «Ось так сюрприз!» - пробігло в голові. Вона ніколи не була на якихось святах з великими цього концерну. Звісно, що компанія робила корпоративи для підлеглих, але ж корпоративи корпоративами, але ніхто з вищого керівництва чи акціонерів там ніколи не з`являвся. А тут Леся увійде у велике панство. Дівчина зраділа та водночас злякалася. А вдягати що? А поводитися там як?

«Це твій шанс підчепити когось перспективнішого за Ясміну!» - заздрісно казала у слухавку Галинка. Леся так й відчула зі слів подруги, що та зараз майже червона та гаряча від відчуттів, що це  трапилося ні з нею, а з іншою. Чи буде там Андрій запитала себе Леся та сама погодилася, що звичайно буде. «Треба буде вдягнутися так, щоб він дивився тільки на мене!» - дала собі таку установку дівчина. Зараз думки про корпоративну зраду відійшли кудись на другий план. Але як емоції вщухли вони знов повернулися та не давали їй спокою. Добре, що Андрій не турбував її цього робочого дня та не з`являвся зовсім в Приймальній.

Цілий день Леся боролося. Ї думки постійно поверталися до зрадницької розмови й вона спіймала себе, що вже втомилася думати про це. Покрутивши головою, щоб очі зачепилися за щось  цікаве та змінили хід думок, Леся помітила рожевий конверт, в якому лежало запрошення на святкову річницю. Лесю як особистого помічника запрошували на свято. Й нарешті думки переключилися на нього. «Що подарувати тому, в кого все є?» - запитував її мозок. Й пальці миттєво застукали по клавіатурі: «Що подарувати багатію?» Ось перед очима перелік Інтернет-магазинів, що пропонують усілякі сувеніри та дорогезні дрібнички на подарунок. Ні, Леся не була вже тою бідолахою, к після закінчення університету. Але сайт пропонував придбати різний дріб`язок за дві, три та навіть п’ять її місячних зарплат. Ось дві чарочки по ціні більше ніж двадцять тисяч. Але ж таке не подаруєш? Попільничка за п’ятдесят, ваза за сто тисяч. Очі розбігалися, а голова перетворилася на суцільний калькулятор. Нарешті погляд зупинився на парі кришталевих келихів для Шампанського. «Навіщо їм ці келихи?» - запитала в себе дівчина. Ясно, що не для чого. «Але може вони п`ють Шампанське вдома за обідом чи на вечерю. Знадобляться!»-  виправдовувала свій вибір Леся. Миттю її рука потягнулася та натиснула на кнопку «Узнати більше». Хоч в такий спосіб голова припинила думати про зраду та отримала позитивні відчуття.

Леся придбала кришталеві келихи, оформила подарунок. Вона підготувала своє найкраще вбрання та навіть нові парфуми. Тиждень пройшов швидко й ось дівчина вже сідає у таксі та направляється у ресторан.

Леся  з`явилася у залі та побачила, що народ збирається. Більшість їй була не знайома. А ще вона побачила, що винуватців торжества ще не було на місті. Леся вийшла з зали та покрокувала до дзеркал. Їй захотілося переконатися. Що зараз в неї все гаразд, бо  часті чоловічі погляди переконували її в іншому. Леся опинилася перед великим люстром та подивилася на свій вигляд. На неї дивилася тендітна  дівчина, гарно причесана та з приємним спокійним мейк-апом. Леся почала розправляти сою сукню. Було видно, що Леся була у захваті від самої себе. Й не дивно, бо золота асиметрична сукня-міні, зшита з тканини із паєток та ще з довгим поясом та цікавим вирішенням спідниці зачаровувала не лише її господарку. Покрутившись та роздивившись себе з різних боків, Леся  заспокоїлася та  повернулася дл гостей. В залі вона побачила ще більше люду. А на тому кінці зали її погляд вловив і Ясміну. Андрій був одягнений у чорний смокінг, білу сорочку та краватку-метелик. Нічого особливого, зараз майже усі чоловіки виглядали однаково, наче пінгвіни на прогулянці. Леся посміхнулася своїм таким виводам та поспішила до чоловіка. Вона наближалася та придумувала, про що зараз буде з ним розмовляти.