26 глава

Ясміна постукав у двері кабінету та спокійно увійшов. Він побачив шефа, що стояв біля підвіконня та см поливав квіти з невеличкої лієчки. «Не очікувано!» - подумав Ясміна, дивлячись на таку картину. Генеральний відірвався від свого приємного заняття, полишив свою маленьку зелену лієчку серед квітів, повернувся до дверей та з цікавістю подивився на свого підлеглого.

• Я все знаю!, - якось урочисто почав Андрій, та сам від себе здивувався.
• Ну?, - довго протягуючи звук «у», - відповів Палкін.
• Це маленький бізнесмен. Можна сказати, що початківець у такому великому бізнесі. Але за ним за ним стоять не абиякі люди. Це два великих дніпровських мільйонера – Кац та Краєвич. А це вже акули.
• Так, Кац та Краєвич – акули. Треба бути пильними, бо наш Колос на цегляних ногах, - хмуро відповів чоловік.
• Що?, - не зрозумів слова Палкіна Андрій.
• Це з Біблії, - пояснив йому  Денис.

Ясміна кивнув у відповідь, що мов, це його провина. Ну не знайом він з Біблією, не знає таких тонкощів. А Денис Павлович знов повернувся до квітів та наче вже розповідав саме їм: «А наш Колос на цегляних ногах. Кинь у нього камінчиком - й все вщент!». Ясміна тихенько позадкував до дверей, відкрив їх та стикнувся з помічницею. Вона якось перелякано на нього  подивилася. Не очікувала, що хтось зараз вийде з кабінету.

Папери з її рук вилетіли та розлетілися по  Приймальній. Вона кинулася їх збирати, а Андрій кинувся їй допомагати. Момент та  їхні очі дивилися один на одного. Леся дивилася трохи налякано, та водночас так жадібно. Андрій спіймав себе на думці, що скучив за дівчиною. Як він не намагався її забути, викинути з голови, показати, що нецікава вона йому більше. А серце казало інше. А саме зараз, коли вона сиділа на підлозі перед його очима, воно ще більше  почало нагадувати свої сумні думки. «А чому ти мене більше не прохаєш шпигувати?» - тихо-тихо та наче голосом кішки запитала його дівчина. Всередині все аж затрусилося. Він  пильніше подивився в її обличчя, але холодно відповів, що немає потреби. Його голос звучав як метал. Й зараз він радів, що не виказав себе. Леся у відповідь сумно зітхнула, та узяла з його рук  аркуші, ледь-ледь торкнувшись його пальців. Ясміна трохи здригнувся та в душі злякався, чи не відчула цього Леся. Вона ледь посміхнулася самими кутиками губ. Невже відчула? Андрій підвівся та подивився на секретарку згори. Знову в голову прийшли  непристойні думки. Андрій стиснув губи, наче боявся, що вони зараз самі викриють його.  Леся підняла голову та подивилася знов на чоловіка. "А чому нікуди не кличеш мене?" - проказала раптом. «Ого! Вона що сьогодні  вирішила узяти реванш?» - здивувався Андрій та  відчув як його долоні спітніли. Він напружився, щоб дати гідну відповідь, але нічого не приходило в голову, ну як навмисно. Але замість гідної відповіді рот раптом видав ось це: «А ти куди би хотіла?» . Леся зашарілася та промовила: «Я би у кафе була би не проти.». «Добре! Я зайду до тебе у шостій», проказав рот стиснутим голосом. Ясміна вилетів, як кип’ятком ошпарений. Зараз він сам такого не очікував.  Його мозок, його тіло зіграли із ним злий жарт. Зрадники!

А Леся залишилася стояти посеред Приймальні й тільки дивилася та закриті двері. Простоявши так хвилин п’ять, вона згадала, що в неї купа справ. Й надважлива, як раз не с приємних. Вона забула повідомити шефу, що його шукали люди з Офісу президенту. Вона видихнула, знов передивилася папери, чи всі на місці. Чи не загубився раптом хоч один десь на підлозі. Та увійшла у кабінет. Навіть не спитавшись.

Денис Павлович стояв біля підвіконня та тримав у руках лієчку. Чоловік дивився кудись вдалечінь. Його обличчя нічого не виказувало. «Коли все пішло не так? Коли ми стали такими вразливими?» - міркував сам собі. Відповіді він не знав. Він важко  зітхнув та побачив, що в дверях з`явилася його помічниця. Леся застала шефа за улюбленим заняттям та видихнула Вона вже вирішила, що саме час повідомити неприємну новину. Дівчина напружилася та видавила із себе: «Денис Павлович. Вибачте будь ласка!Ё Але я забула вас повідомити, що вам телефонували  Офісу Президента», Не встигла вона договорити, як  почула: «Суки! Ви смерті усі мої бажаєте?». Вона побачила, як чоловік миттю розвернув своє велике грузне тіло до неї та рявкнув на неї басом. Його очі нагадували металеві горошини, які зараз вилетять з орбіт. Такого вона його ще не бачила. Леся позадкувала, поклала папери на стіл та вилетіла з кабінету. «Ще гиркати на мене буде, Жирдяй чортів! Я на таке не підписувалася!» - бубоніла вона собі під ніс та налякано дивилася на двері, чи не вийде звідти злий начальник.? Але Палкін не вийшов. Через комутатор вона почула: «Зв`яжи мене з ними!». Леся почала судорожно шукати телефон.

Коли  керівництво пішло,за п`ятнадцять хвилин, немов. По команді, з`явився й Андрій. Леся подивилася на цього гарно одягненого чоловіка та зрозуміла, що вона так сумувала за ним. «То в ке кафе ти бажаєш?» - вже ласкаво запитав Ясміна. Лес розтанула, розгубилася. Вони разом дійшли до автомобільної стоянки. Андрій галантно відчинив їй дверцята. Леся сіла  в автівку та першим ділом роздивилася та потягла носом повітря. В салоні пахло міцними чоловічими парфумами. Це заспокоювало.

Опинившись у невеличкій затишній кав`ярні, що розташовувалася в підвальчику старовинного будинку, Леся розслабилася. Зараз вона дивилася на гарно вдягненого Ясміну, який млосно дивився на неї, на те, як вона п’є замовлене червоне вино й вечір здавався їй чарівним. «Яке непогане подають тут вино!» - вже трохи сп`янілим голосом вона  схвалила  чоловічий вибір та посміхнулася. В приміщені грала тихо приємна  музика. Леся встала з-за столика та обійшла його. Андрій слідкував за нею поглядом. Як він здивувався. Коли дівчина присіла йому на коліна. «Вечір стає ще приємнішим!» - відповів віг солодко своїй супутниці. Він обійняв її за талію та притиснувся до її тіла, потягнув носом, вдихаючи її запах. «Отакої! Авжеж  пила лише  я!» - подумалося Лесі. Вона подивилася на Ясміну та раптом почала жалітися йому на свого керівника, який він нервовий, кричав на неї сьогодні! На порожньому місці! На порожньому місці!» - повторювала вона та ніяк не могла  заспокоїтися від сьогоднішньої образи. «Ну маленька, заспокойся! Він такий! Справи. Мабуть йдуть не дуже. Боїться якогось нового акціонера, нервує. Не приймай це на близько до серця!» - поспішив пожаліти секретарку Андрій. Зараз йому було так хорошо й він наважився запитати: «А якщо нам продовжити такий приємний вечір у мене?». Леся злякалася. Вона напружилася, трохи відсторонилася, але вставати з колін не стала. Потім подивилася на чоловіка. В того був такий  ласкавий та теплий вигляд, що Леся  погодилася. Ясміна миттю схопився зі стільця, ледь притримуючи дівчину. Узяв її за руку, ведучи за собою.