24 глава

Леся розкладала  роздивлялася пошту. Розкладала все по окремим папкам. «На підпис» -  ліворуч, «Контракти» - по середині, праворуч – «Звіти», униз – «Статистика». «Що далі?» - запитувала секретарка, оглядаючи офіс. Все наче було добре. «А має бути бездоганно!» - подумки вирішила Леся та  сама почала протирати пилюку. Вона відчинило вікно, щоб зранку провітрити приміщення. За цим зайняттям її знайшов  колишній топ менеджер Андрій Ясміна. Він тихенько пройшов у приймальну. А потім так само тихесенько зазирнув у кабінет генерального, де й побачив спину дівчини, що стояла на підвіконні та тягнула фрамугу на себе. «Обережно. Сьомий поверх. Ти нам ще потрібна!» - налякав він своїми словами  секретарку. Леся відскочила та впала с підвіконня. Застогнала, бо підвернула ногу. «Я мабуть щось зламала там!» -  тоненьким голосом вона пожалілася чоловіку. Ясміна не встиг її підтримати. Тепер  йому прийшлося піднімати нещасну Лесю та садовити у крісло Палкіна. Андрій присів та потягнув хвору ногу на себе, почав роздивлятися ступню. Покрутив її у долонях. Леся застогнала голосніше. За цим зайняттям їх удвох знайшов й  начальник. «А це що таке? Чим ви тут удвох займаєтеся!» - подав він свій голос так, що обидва  здригнулися. «Я ненароком налякав  вашу помічницю. Вона впала та забила ногу.» - повідомив винувато чоловік, а Леся занила: «Я там щось зламала, напевно!».  Палкін витріщився на компанію та вилаявся: « Приїхав з поганими новинами, та ще й помічницю мені  вивели із строю!», «Мені потрібно у лікарню!»-  занила дівчина знову. «Геть звідси!» - нагарчав шеф на підлеглих. Ясміна підвівся та допоміг піднятися Лесі. Тримаючи її під руку, він потяг помічницю до дверей. «Ясміна залишися!» -  на виході зупинив його генеральний. Леся тримаючись за стіни на одній нозі пострибала далі. Тільки вона зачинила двері, як відразу прилинула до них. Що вона почула?

 Палкін  почав ходити з сторони у сторону, а Ясмін навпаки закляк біля дверей. «Ти вже чув? Що в нас новий акціонер. Поки в нього недостатньо акцій, щоб тут командувати. Але де гарантії, що цього не станеться?» - запитав суворо Палкін. «Ви тільки з дороги, а вже в усьому обізнані!» -  здивовано поцікавився Ясміна. «Робота така!, - гаркнув на це Палкін, -  Поки тільки десять відсотків Шихмана. А що далі?». «І хто це?» - запитав Ясміна. Для нього це було дійсно новиною. «Якийсь  пан Доля!» -  відповів Палкін та зиркнув на колишнього топ менеджера, чи не знає той ненароком, про кого йде мова. Ясміна залишився спокійним. Тобто йому це прізвище нічого не говорило. «Доля. Доля, - повторив він за начальником та подивився на підлогу, - Це щось новеньке!». «Щоб цей пан Доля потім не почав вирішувати наші долі!» -  іронічно проказав Палкін. «Я з`ясую, хто це», -  проказав  покірно  Андрій. «З`ясуй!» - погодився  генеральний та очами показав  співрозмовнику на вихід. Андрій покинув кабінет та виходивши ледь не зачепив Лесю. Вона відсохнулася та стала  обабіч свого робочого столу, тримаючись за нього руками.  Ясміна подивився на неї, та знов повернувся до начальникових  дверей. Він зазирнув до начальника та запитав: «Можна я відвезу Лесю до лікарні?». «Кого?» - спочатку не зрозумів той. «Вашого помічника», - виправився Андрій. «Вези!» - гаркнувши погодився шеф. Андрій закрив двері та звернувся до секретарки: «Лесю,давай збирайся!». «Куди це?» - жалісно прохникала дівчина. «У лікарню!» - суворо відповів Ясміна. Віг зняв з гачка бежевий плащ дівчини та узяв його двома руками, показуючи, щоб вона в нього пірнала. Леся  пошкутильгала  до чоловіка, розвернулася та вдягла свій плащ. Було видно, що їй дуже боляче. Ясміна підхопив її під руку та обережно повів до ліфту.

Шкутильгаюча Леся дуже здивувала Валентину Іванівну своїм дивним виглядом. Жінка провела дівчину здивованим поглядом.

Нарешті дівчина опинилася в машині Андрія. Вона обережно вмостилася та подумала, що так давно наїздила в ній. Спочатку їй дуже закортіло залізти у бордачок та поритися у ньому. Так, щоб з`ясувати, а не з`явилася тут нова господарка. Але звісно Леся утрималася від такого небезпечного бажання. Але від цього бажання вона навіть відчула, як зудять її долоні. Леся поклала руки на коліна, долоні повернула до себе та подивилася пильно на них. Вони здалися їй червоними та вологими. «Терпіння, моя люба!» - потайки звернулася дівчина сама до себе. Ясміна обійшов машину та сів за кермо. «Ну що ж, вітаю з виробничою травмою!», -  почав дражнитися. Леся надулася та поцікавилася: «А мені заплатять компенсацію?». Ясміна хитро подивився на дівчинку. Вона здивувала його своєю обізнаністю. А потім відповів: «Ні! Такого в нас не водиться. Тільки при будівельних роботах. А ти в нас – не будівельник!». «Але ж лікарняний повинні оплачувати?!» - тепер здивувалася Леся. «Лікарняний оплатять!» - запевнив чоловік. Машина тронулася. Леся дивилася на дорогу, а в голові побігли думки про ранкову розмову  начальника та підлеглого. Хто такий Доля? Що означає його купівля десяти відсотків акцій компанії? Що буде далі з компанією? Леся їхала та кусала нижню губу. Їй так хотілося все з`ясувати. Але такі небезпечні дії могли виказати її й чоловіки відразу  зрозуміють, що вона стежить за ними. Цього робити було ні в якому разі не можна! Тому Леся так й не зважилася на подібний крок. А поїздка до лікарні пройшла мовчки. Леся мовчала та Ясміна нічого не питав та зовсім не цікавився справами дівчини. «Невже йому все одно, як я живу? Що відчуваю?!» - розлютилася під кінець Леся. Вона чекала того, що Андрій неодмінно поцікавиться нею. «Переспав зі мною та почувається, немов нічого не було!» - подумалося їй на останок. Машина  зупинилася перед лікарняним корпусом. Ясміна оббіг автівку, відчинив дверцята та обережно дістав Лесю. Він узяв її на руки та тихо поніс у лікарню. На руках їхати було дуже приємно. Люди оберталися на пару, дивилися у слід. Дівчата, що траплялися дорогою - медичні сестри та юні відвідувачки, з цікавістю оглядали Лесю. А хтось дивився навіть з легкою заздрістю. Леся рознервувалася та почервоніла. Вона помацала обличчя руками та зрозуміла, що воно горить.